Скоро, скоро Новий рік або Загадкові розваги з числом 2021!

Ще місяць - і на зміну 2020 рокові прийде Новий 2021! Не встигнете і озирнутися - а він уже на порозі!

2021 - цікаве число. Чим? 

Давайте разом з'ясуємо. Отож, досьє нашого загадкового числа.

1.Непарне.

2. Складене. Дільників має небагато - всього лише чотири:1, 43, 47 і 2021. Серед них два прості - 43 і 47.

3. Розклад на прості множники має вигляд 2021=43*47.

4. Сума цифр числа 2021 теж просте число :

2+0+2+1=5.

5. Добуток цифр дорівнює 0. 

2*0*2*1=0.

6. Число, записане тими ж цифрами але у зворотньому порядку 1202 - парне, і теж має лише 2 прості дільники 2 і 601.

Сторінка з "Книги абака" Фібоначі

7. У 1202 році світ побачила "Книга абака" пізанця Леонардо Пізанського (Італія), прозваного Фібоначі, завдяки якій європеці дізналися про арабські цифри.

Леонардо Пізанський

 А що ж приготував нам рік 2021? Побачимо!

Пропоную вам розважитися - пограти гру під кодовою назвою "2021".  Гра ця буде корисною, адже спонукає вас думати, робити швидкі усні розрахунки, що є дуже корисним. Підійде для будь-якого віку, тож можна погратися з друзями, з молодшими і старшими братами чи сестрами, з батьками, однокласниками на перерві.

Отже, маємо чарівне число 2021.

І раунд. Утворюємо з числа 2021 послідовно числа, переміщуючи першу цифру в кінець. Отримуємо стовпчик чисел:

2021

0212

2120

1202.

"Розсуваємо" цифри, які утворюють кожне число і після першої цифри ставимо знак "=".

Ви, напевно, вже здогадалися, що чекає на вас далі. 

2=0    2    1

0= 2    1    2

2=1    2    0

1=2    0    2.

Між цифрами потрібно розставити дужки ( або без них), знаки арифметичних дій, виконавши які, ви отримаєте числа у лівому стовпчику. Головна умова-порядок цифр зберігається!

Наприклад, так:

2=0+2:1

0=2:1-2

2=1*2+0

1=2:(0+2).

 А які ваші варіанти?

ІІ раунд.

У цьому раунді кожну з цифр прийдешнього Нового Року потрібно записати усіма цифрами числа 2021, не переставляючи, а лише , як у попередньому раунді, розставивши дужки, дії.

2=2    0    2    1

0=2    0    2    1

2=2    0    2    1

1=2    0    2    1

Увага! Цифра 2 з лівого стовпчика повинна 1 і 3 рядках мати різний запис! Для прикладу:

2=2*0+2:1

0=2+(0-2)*1

2=(2+0):(2-1)

1=2*0+2-1.

Якщо ви знайомі з від'ємними числами, то, звісно, грати стає веселіше., адже можна використати правила дій з від'ємними числами! Адже знаки дії "-" можна поставити перед будь-якою з цифр, які стоять у правій частині запису! 

Для старшокласників можу запропонувати використати ще й інші операції, наприклад , добування кореня, піднесення до степеня, факторіал.

Наприклад, число 2 можна отримати, добувши корінь квадратний з виразу (2+0)*2:1 тощо.

Найпотужніші висловлювання батьків

 http://childdevelop.com.ua/articles/psychology/258/

У недавньому широкомасштабному дослідженні батькам був запропонований список з десяти навичок і разом з ним поставлене таке запитання: «Які з цих навичок є найбільш важливими для успішного життя дитини в умовах сучасного світу?». Переможцем, безумовно, стало спілкування. Фактично, крім того, що воно було вибрано як найважливіша навичка, воно змістило традиційних фаворитів, таких як читання, письмо, робота в команді й логіка.

Можливо, це й не дивно, ураховуючи те, що наш сьогоднішній світ стрімко розвивається й неймовірно пов'язаний завдяки комунікативним технологіям. І, тим не менше, батьки часто не усвідомлюють, яку величезну роль вони відіграють у навчанні та зміцненні цієї навички.

Ефективна розмова – тобто що ви кажете, як ви це кажете й коли – це один з найбільш дієвих інструментів сучасних батьків для побудови міцних, значущих і конструктивних відносин зі своїми дітьми.

Батькам необхідно контролювати, що вони кажуть і як вони це роблять. Адже негативні коментарі часто можуть набувати форму розмови, імовірний результат якої ми не усвідомлюємо і не передбачаємо, тому дуже важливо убезпечити дітей від можливих наслідків. Пам'ятайте про те, що ваші розмови та слова створюють вашу сьогоднішню реальність, ваше майбутнє й ваші відносини.

Те, що ви говорите (або не говорите), безпосередньо визначає ваші стосунки. Розмови, які оточують ваших дітей і мають для них першорядне значення, – ваші розмови! Не має значення, розмовляєте ви при цьому зі своїми дітьми безпосередньо чи спілкуєтеся з іншими людьми в їх присутності. Тільки вам під силу вплинути на їх якість і змінити, якщо це необхідно.

Ви можете спробувати скористатися списком з десяти найбільш потужних висловів, який наводиться далі, і почати використовувати кожний з них у спілкуванні зі своїми дітьми вже сьогодні.

«Ти мені подобаєшся!». Така заява відрізняється від слів «Я тебе люблю». У ній алегорично міститься таке: «Мені подобається, хто ти є як людина, як особистість». У своєму спілкуванні з дитиною обов'язково використовуйте обидва ці твердження.

«Ти швидко вчишся». Навчання – це природно. Маленькі діти просто неперевершені в ньому. Навчання для них гра, а гра – це навчання. Те, що ви скажете їм у ранньому віці, вплине на те, як вони будуть ставитись до навчання у своєму подальшому житті, коли воно потребуватиме від них значно більших зусиль і праці, а можливо, навіть носитиме відтінок фрустрації.

«Дякую». Простий прояв увічливості та знаки уваги є свідченням визнання особистості, поважного до неї ставлення. У житті соціальні навички мають вирішальне значення, і краще за все, якщо ви долучитесь до навчання такту, правил етикету й люб'язності вже в ранньому віці дитини.

«Як щодо того, щоб ми зійшлись на...». Мова йде про прийняття кількох базових угод, які стануть міцною основою для вашого подальшого співробітництва всередині сім'ї. Наявність таких угод допомагає уникнути поширених проблем, а також служить відправною точкою при вирішенні проблем у разі їх реального виникнення.

«Розкажи мені про це більше». Це прохання, адресоване вашим дітям, необхідне для того, щоб вони могли поділитися з вами своїми думками, почуттями, переживаннями та ідеями. Воно також передбачає навчання уважного слухання один одного, що, у свою чергу, є безцінним даром, оскільки наочно демонструє вашу турботу й участь.

«Давай почитаємо». Читання приносить вашим дітям велику користь. Воно допомагає їм набути навички, необхідні для успішного життя, збагачує ваші відносини і прищеплює любов до навчання. До того ж книги – це свого роду дивовижні ворота у світ людей, місць, ідей.

«Усі ми робимо помилки». Помилки іноді бувають. Ніхто не ідеальний. Уміти правильно реагувати на проблеми, долати їх і вчитись на своїх помилках – це важливі життєві навички. Якщо стає так, що в якийсь момент ви з тих чи інших причин не дотрималися своїх власних вимог і певних внутрішніх стандартів, не турбуйтесь, у вас є можливість показати дітям, як взяти на себе відповідальність за допущені помилки й рухатись далі. Діти можуть не виправдати ваших очікувань або не досягти досконалості. Але якщо ви зможете надати один одному трохи простору, це стане прекрасним подарунком для вас обох.

«Вибач!». Навчитись вимовляти це слово не так уже й важко. Але ще краще, якщо ви навчитеся зупиняти себе перш, ніж скажете те, що згодом може потребувати вибачень. Навчіться самі і, звісно ж, навчіть цього свою дитину.

«Що ти думаєш про це?». Коли ви просите дитину зробити свій внесок у певну родинну справу й надаєте їй шанс бути частиною сімейних розмов, це дозволяє їй набути навички прийняття рішень і навчитись формулювати їх привселюдно, а також навчитися брати відповідальність за свій вибір. Словесне вираження того, що ти думаєш, і висловлювання того, чого ти хочеш, – це основоположні навички, які будуть ефективно служити вашим дітям протягом усього життя.

«Так». І хоч відповідь «ні», як і раніше, час від часу необхідна для врегулювання певних ситуацій, аж надто часто батьківське «ні» чекає слушного моменту, щоб тут же бути вимовленим. Якщо ж ви, навпаки, зробите «так» флагманом ваших стосунків у сім'ї, ви виявите, що «ні» вам уже не доведеться казати так часто, як ви думаєте.

Про вірус цифрового недоумства

http://www.credo-ua.org/2015/03/131314

 Шановні батьки, пропоную вам статтю, яка заставить замислитись кожного,хто небайдужий до майбутнього своїх дітей.

Нині світ з’їхав з глузду від гаджетів: смартфонів, планшетів та іншої цифрової техніки. Разом із ними у світ проникає «вірус цифрового недоумства».

 І це не жарт, а діагноз.

2007 року фахівці відзначили, що з кожним роком більшає дітей — представників «цифрового покоління», які страждають на розсіяність уваги, втрату пам’яті, низький

 рівень самоконтролю, когнітивні порушення, пригніченість і депресію. Дослідження показують, що в мозку таких дітей відбуваються зміни, подібні до тих, що настають 

після черепно-мозкової травми або на ранній стадії деменції — ослаблення розуму, яке зазвичай розвивається у старечому віці.

У це складно повірити, але середньостатистичний семирічний європеєць уже провів

 біля екрану більше року життя (по 24 години на добу), а 18‑річний — понад чотири

 роки!

Хочете сказати, що зараз зовсім інші діти? Так, діти інші, але мозок у них той самий,

 що був у людини тисячу років тому: 100 мільярдів нейронів, кожен з яких пов’язаний з 10 тисячами собі подібних.

Мозок потрібно розвивати й живити. Всі наші думки, дії, вирішення складних завдань і глибокі роздуми залишають сліди у мозку. «Ніщо не може замінити того, що діти

 отримають від власного, вільного й незалежного мислення, коли вони досліджують фізичний світ і стикаються з чимось новим», — стверджує професор психології

 Таня Бірон.

Ви будете шоковані, але від 1970 року радіус активності дітей (простору довкола 

дому, де діти вільно досліджують довколишній світ) скоротився на 90%! Світ до

 зменшився до екрану смартфона. Діти забули і, що ще гірше, просто не знають, що це таке — 

бігати під дощем, пускати кораблики, лазити по деревах чи просто балакати один

 з одним. Вони годинами сидять, втупившись у свій смартфон. Але ж їм необхідно 

розвивати м’язи, знати про ризики, які їм підготував світ, і просто взаємодіяти з друзями. «Дивовижно, як швидко сформувався зовсім новий тип середовища, де смак, нюх

 і дотик не стимулюються, де більшу частину часу ми сидимо перед екранами, а 

не гуляємо на свіжому повітрі, й не проводимо часу в розмовах у чотири ока», — зазначає Сьюзен Грінфілд. Нам справді є про що хвилюватися.

Мозок формується, коли є зовнішні стимули, і що більше їх буде — тим краще для мозку. Тому дуже важливо, щоб діти досліджували світ фізично, а не віртуально. Це так само потрібно мозкові, який росте, як і тисячу років тому.

Також дитині потрібен здоровий і повноцінний сон. Але нинішні діти неспроможні 

вийти з інтернету й відірватися від комп’ютерних ігор. Це сильно скорочує тривалість

 їхнього сну й провадить до порушень. Який може бути розвиток, коли ти втомлений 

і в тебе болить голова, а шкільні завдання ніяк не замап’ятовуються?!

Спитаєте, як же цифрові технології можуть змінити мозок дитини? По-перше, 

кількість зовнішніх стимулів обмежується через одноманітне проведення часу в інтернеті. Дитина не набуває необхідного їй досвіду, щоби розвинути важливі ділянки мозку, які відповідають за співпереживання, самоконтроль, ухвалення рішень…

 А що не працює, те відмирає. Адже в людини, яка перестала ходити, атрофуються м’язи ніг. Діти не звикли запам’ятовувати інформацію — їм простіше знаходити її 

в пошуковиках. Ось і проблеми з пам’яттю. Вони її зовсім не тренують.

Думаєте, що діти завдяки інтернету стали розумнішими? А чи знаєте, що нинішні

 11‑річні виконують завдання на такому рівні, який демонстрували восьми- і дев’ятирічні діти 30 років тому? Дослідники зазначають, що одна з головних причин цього — життя у віртуальному світі.

«Я побоююся, що цифрові технології інфантилізують мозок, перетворюючи його

 на щось подібне до мозку маленьких дітей, чию увагу привертає гудіння і яскраве 

світло, які не можуть зосереджуватися й живуть поточним моментом», — каже Сьюзен Грінфілд.

Мозок дитини найактивніше розвивається до п’ятирічного віку. Варто просто

 обмежити час використання різноманітних гаджетів і не давати їх як іграшки, «аби чимось заспокоїти» дитину. Стів Джобс, «гуру» цифрової індустрії, робив саме так. 

Його діти айпадом не користуватися взагалі, а інші гаджети їм заборонялося використовувати ночами та у вихідні.

Кріс Андерсон, головний редактор американського журналу «Wired», один з

 засновників 3D Robotics, також обмежує своїх дітей у користуванні гаджетами. 

Правило Андерсона — ніяких екранів і гаджетів у спальні! «Я, як ніхто інший, бачу

 небезпеку в надмірному захопленні інтернетом. Я сам зіткнувся з цією проблемою

 і не хочу, щоби ці ж проблеми були у моїх дітей».

Сини творця сервісів Blogger і Twitter можуть користуватися своїми планшетами і смартфонами не більше однієї години на день, а директор OutCast Agency обмежує користування гаджетами вдома до 30 хвилин на день. У його молодших дітей гаджетів немає взагалі.

Ось і відповідь на питання, що треба робити. Потурбуйся про наступне покоління. 

Подумай, яке майбутнє на них чекає через 10-20 років, якщо сьогодні вони 

проводять по півдня перед екранами своїх надрозумних пристроїв.

Звісно, тоді доведеться… займатися власними дітьми. Яке незносне життя!

Набагато легше купити дорогу цяцьку, аби дитина сиділа в куточку й не вимагала

 уваги… Але питання, нащо в такому разі ви народжували цю дитину — хіба вона вам непотрібна? Чи вона чужа й ви за неї не відповідаєте? Чи ви хочете за кілька років 

мати байдужого до вас самих співмешканця, для якого ваш дім — не більше ніж 

готель із обтяжливими обов’язками? Обмежувати дітям час (або й саму можливість, 

до певного віку) користування гаджетами не означає віддати їх вулиці, і нехай 

«щасливо розвиваються» по підворітнях. Ні сама по собі вулиця не розвиває, 

ні самі по собі технології не є чистим злом. Повсюди потрібна увага батьків, турботлива любов, уміння скерувати енергію та цікавість дитини у потрібному напрямку, а 

тим більше — здатність бути для дітей лідером, вести їх за собою, служити їм 

прикладом і бути авторитетом. Така дитина не вибере планшет з іграми замість

 можливості живої гри з братами-сестрами чи друзями, тим більше з мамою чи татом. І, до слова, така дитина не вибере планшет з іграми замість «нудної і нецікавої»

 молитви.

За матеріалами: ECONET

Джерело: CREDO

Вибирати -вам!

Що таке самовиховання і з чим його їдять?

Дорогий друже! Сьогодні ми поговоримо з тобою про самовиховання!  Що це таке? Як Ти вже бачиш, саме слово утворене із двох слів «сам» і «виховання». Отож, мабуть те воно й означає:сам себе виховую.

Я сподіваюсь,ти хочеш бути кращим, хочеш змінити у собі якісь риси, виховати нові гарні риси. А всі зміни потребують праці над собою. Це і є самовиховання. У індійців є давня притча, в якій звертаються до людини: «Що ти дивишся на інших, що вони роблять і чого не роблять? Подивися краще на себе, що ти робиш і чого не робиш? » Ти вже не дитина, але ще не дорослий. Ти - підліток, тинейджер, як тепер модно говорити. Звісно, це складний вік. Про це ми вже з тобою говорили. Але хто сказав, що дорослішати легко?

Я впевнена, що ти, як і кожний твій ровесник, претендуєш на те, щоб тебе визнавали дорослим. Але водночас ти не зі всім ще обізнаний, не завжди знаєш, як себе повести в тій чи іншій ситуації, тому й демонструєш іноді свою зовнішню незалежність, часом навіть нахабство, розв’язність. Це буває і вдома, і у школі. У тобі борються протиріччя. Ти хочеш бути стриманим (а я в це вірю), а не виходить (знову цілий урок розмовляв хто-зна про що), ти хочеш бути впевненим, а не підняв руку на уроці (а раптом я не правильно відповім, засміють), хоча готувався до уроку, сьогодні знову нагрубив мамі на її прохання сісти нарешті за уроки (а в душі ж ти переживаєш, а сміливості вибачитись не вистачило)… Такий список твоїх незрозумілих вчинків можна продовжувати.

Якщо все, що тут написано ти приміряв до себе і сказав собі «Це – про мене.  І я хочу змінитись», то настав той час , щоб зайнятись самовихованням.

А самовиховання – це планомірна, безперервна робота над собою. Чи готовий ти до такої роботи? Якщо так, то вперед!

 В першу чергу ти повинен знати, що для подолання життєвих труднощів потрібний сильний характер, воля. Розкрию тобі педагогічний секрет- деякі прийоми самовиховання, а саме самопереконання, самонавіювання, самопідбадьорювання, самозаохочення, самопримус, самоаналіз.

Конкретніше про деякі з цих прийомів.

Самопереконання. Спробуй сам себе переконати, що ти поступив у тій чи іншій ситуації правильно ( чи неправильно), знайди підтвердження  цього.

Перш ніж приступити до самовиховання, ти повинен поставити перед собою завдання і цілі.

Самонавіювання. Для прикладу, ти розмовляєш на уроках мало чи не весь урок, без упин , в більшості про те, що абсолютно не стосується навчального матеріалу. Спробуй подумки повторювати «Я ненавиджу свою безперервну балакучість. Я повинен і можу її позбутись».

Самопримус. Дуже допомагає у боротьбі із лінощами, неорганізованістю, небажанням вчитися чи працювати. А особливо він ефективний, коли ти примусиш себе зробити те. що найбільше не любиш робити зазвичай.

Самоаналіз. Ти аналізуєш свої вчинки, оцінюєш їх.

А як же на практиці?

- Спробуй щодня складати план на наступний день (для цього заведи товстенький гарний зошит), а в кінці дня ввечері відмічати, що із запланованого тобою зроблено, а що стало «хвостом». Оцінюй кожний свій  прожитий день, ті справи, які ти зробив. Аналізуй свої дії, вчинки недоліки за день.

- Склади власні правила твоєї поведінки ( вони будуть доповненням до загальноприйнятих правил). Намагайся їх дотримуватись.

- Сплануй роботу над собою на місяць, семестр або рік. Все залежить від того, як іриси особистості ти хочеш сформувати в собі а яких позбутися. Це будуть твої самозобов’язання (для прикладу, виховати в собі наполегливість,

робити ранкову зарядку, позбутися сварливості, досягти вищого розряду у спорті,  тощо).

І ще одне, дуже важливе. Пам’ятай, що з тобою завжди поруч найближчі люди – батьки, бабуся, дідусь. Якщо тобі важко справитись із цим завданням, звернись до них по допомогу. Разом з ними сплануй роботу по самовихованню, ділись із ними своїми невдачами, радощами  і маленькими перемогами. Повір, що твої радощі, перемоги чи невдачі – тої хні радощі, невдачі і  перемоги.

 А на завершення наведу слова великого Вчителя В. О. Сухомлинського про самовиховання.

«Самовиховання потребує дуже великого, могутнього стимулу – почуття власної гідності, поваги до самого себе, бажання стати сьогодні кращим, ніж учора. Самовиховання можливе тільки за умови, коли душа людини дуже чутлива до найтонших, суто людських засобів впливу – доброго слова, поради, ласкавого чи докірливого погляду. Не може бути мови про самовиховання, якщо людина звикла до грубості й реагує тільки на «сильне» слово, окрик, примус. За самою суттю своєю самовиховання передбачає віру людини в людину, звертання до честі і гідності людини».

 Успіхів тобі.

Твоя Г. М. Дудар

Дитяча агресія. Як їй запобігти?

Фото взято тут http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=038997

Працюючи вже немало часу у школі, я все частіше спостерігаю агресію у підлітків. Здавалося б на перший погляд спокійний , врівноважений підліток, раптом починає вести себе агресивно до оточуючих. Його може вивести з себе занизька оцінка на уроці, слово, репліка однокласника, на яке іншим разом він не звернув би уваги. А іноді це , здається, виявляється зовсім без причини (так, принаймні думаємо ми). При таких «нападах» агресії підліток може хапати чужі речі з парти однокласника, топтати їх, може вибігти з класу, може нагрубіянити, почне лізти у бійку або провокувати її. В інших ситуаціях цей підліток – нормальна дитина. з якою можна поговорити на різні теми, спокійно, не підвищуючи голосу. Про такі ж ситуації розповідають батьки. Є випадки, коли агресію проявляють вдома ті ж підлітки, які не стримуються і в школі, а є й інше. Вдома – спокійні. врівноважені, а от у школі буває по-різному.

То в чому ж причина агресії підлітків? Як вберегти наших дітей від неї?

На формування дитячої агресії впливають два чинники – родина і група, до якої належить підліток.

Психологи розрізняють аутоагресію (агресію. направлену на себе) і агресію, направлену на оточуючих. Прикладом ауто агресії може бути молодіжний рух емо, представники якого вважають себе нікому не потрібними. Наслідком аутоагресії часто стають самогубства.

Зазвичай дитяча агресія спрямована на членів родини, однокласників, інших людей. які оточують дитину.

Однією з причин агресії підлітка може бути надмірна опіка з боку матері. батька чи обох батьків, коли кожний крок підлітка контролюється, коли батьки не дають можливості дитині самому приймати рішення у тих чи інших питаннях. У таких випадках батьки або занадто моралізують, «дістаючи» своїх чад до печінок, розмовляють з ними , використовуючи лише неозначену форму дієслова або наказову. І, зазвичай, мало цікавляться, або й зовсім не цікавляться, чим живе їхня дитина.  У таких сім’ях дитина не поділиться з рідними своїми радощами і проблемами, бо вони рівно нічого не значать порівняно із дорослими проблемами, вони є дурницями порівняно з ними і вирішаться самі собою. А вони, проблеми такі, в більшості самі не вирішуються, вони лише накопичуються. Мамі (бабусі. татові…) здається, вони все роблять правильно: цікавляться, чи дитина вчасно поїла, чи не замочила ноги, чи вивчила уроки; обдзвонюють батьків однокласників, чи вони також пускають своїх дітей на спільну прогулянку. чи, може їхня дитина щось вигадала; підписують зошити за свого сина чи доньку , який вже далеко не першокласник (ну, у мами ж почерк гарніший), а то й у зошиті домашнє завдання можуть самі написати… Їм, люблячим, здається, що за все це їхні діти мають щодня дякувати, а вони раптом повстають!  І мама (і вся дорога родина)– в розпачі: «Я йому(їй) готова небо прихилити, а він (вона) мене не слухає, лається, мало не руку підіймає!» Стоп! А коли я (мама, тато…) останній раз просто посиділа із своїм сином чи донькою, обійнявшись, на дивані і говорила не про суп,  не про неприбрані книжки на столі, не винесене вчасно сміття, не про невивчені уроки, на про оцінки, бали? Коли ми разом сміялись над кумедним випадком, мультиком, а не обговорювали поміж супом і котлетою, який поганий мій однокласник, чи який несправедливий вчитель.

Отож і маємо агресію, коли ми вбиваємо у нашій дитині її «Я» своєю надмірною опікою, або, що гірше, взагалі самоусунувшись від виховання її.

Є ще одна проблема – агресія дітей із заможних родин. Адже у таких родинах зазвичай діти не мають ні в чому відмови. Отож ростуть розбещеними. Звісно, є багато заможних родин, у яких діти отримують належне виховання. Але мова саме про перших. Діти в таких родинах змалечку відчувають свою вищість, згодом вони стають такими собі «царками» «кумирами», яким всі повинні підкорятись і вдома, і в школі. Відчуваючи безкарність, такі підлітки проявляють ще більшу агресію, знущаються над молодшими і ровесниками та й, зрештою, усіма, хто їх оточує.

Як же уникнути, боротися з дитячою агресією? Та й чи можливо це взагалі?

Найперше, про що потрібно пам’ятати батькам, це те, що дитина – не є Вашою власністю.

Надайте своїй дитині свободу і самостійність.

У дитини. як і у Вас, повинна бути сторона життя, до якої Ви не можете вторгатись без її дозволу.

Частіше хваліть своїх дітей! За найменшу їхню перемогу, за вчинки, які Вам здаються не значимими.

Говоріть з дитиною! Багато говоріть! Розповідайте, можливо, щось із власного дитинства, про вчинки, які ви чинили, будучи дітьми і як ви вирішували свої дитячі проблеми, про справжні почуття. Повірте, такі розмови, таке спілкування дуже зближує.

Давайте оцінку не дитині, а її вчинкам. Не забувайте частіше казати дитині, як Ви нею пишаєтесь.

НЕ наказуйте дитині, а просіть допомоги ( до речі, вживайте при цьому «чарівні» слова). Він же ( чи вона) не в армії!

Навчіть знімати приступи агресії. Психологи радять, наприклад, порвати папір, зім’яти газету, порахувати до трьох ппам’ятаєте, як герой відомо фільму заспокоював себе: «Спокійно, Іпполіт, спокійно», можна побити «злу подушку» або, як казав Карлсон, і собі сказати, що «головне – спокій». Проявіть фантазію!

Стежте і контролюйте за тим, які передачі дивиться Ваша дитина по телевізору, які сайти відвідує в інтернеті. Це не означає, що відразу треба вимикати комп’ютер чи телевізор і кричати :«Що ти дивишся, займись ліпше уроками!» Нічого, крім агресії такий Ваш контроль не викличе. Обговоріть разом доцільність перегляду тієї чи іншої передачі, мультика, фільму. Постарайтесь переконати підлітка, що цей перегляд нічого корисного в собі не має і що без цього можна обійтись.

Будьте уважними до своїх дітей, спостерігайте за їхнім настроєм, цікавтесь їхнім життям, але обережно, як кажуть «не лізьте в душу». Знайдіть момент, коли дитина сама захоче відкритись. Спокій, щастя Вашої дитині у Ваших руках.

Про роботу учнів з підручником

Вміння працювати з підручником – одна із важливих умов досягнення  успіхів у вивченні такого важкого предмету як математика.  Але вся проблема полягає в тому, що здебільшого учні, котрі переходять у 5 клас після початкової школи працювати з підручником не вміють. Тому вже з 5 класу доводиться вчити їх цьому виду роботи. А опрацьовування матеріалу з математики має свої особливості. Адже для того, щоб зрозуміти математичний текст, недостатньо лише простого перечитування та переказування його. Здебільшого учні матеріал того чи іншого параграфу підручника з математики не читають і не вчать. Їм здається, що того, що вони почули на уроці цілком достатньо. Іноді на моє прохання підняти руку тим, хто бодай прочитав, ознайомився із змістом заданого додому параграфу, на весь клас знайдеться 2-3 учні.  Зрозуміло, що  таке ставлення, я би сказала, недбале, до опрацювання матеріалу підручника з тієї чи іншої теми  великою мірою впливає на рівень засвоєння математики. Така робота повинна, на мою думку практикуватись і на уроках. Бо саме на уроках вчитель може дати основні поради, правила, як читати математичний текст, як навчитись виділяти головне і не пропустити важливих моментів у тексті. Вчити  цьому треба під час вивчення не дуже складних тем. Для цього можна використовувати різні прийоми. Це і читання вчителем тексту, окремих абзаців, в яких вчитель підкреслює головну думку, виписування з тексту нових термінів, які зустрічаються під час читання, відшукання у тексті відповіді на поставлені учителем запитання або на запитання, які є у підручнику після тексту. Своїм учням я часто пропоную таку вправу, як формулювання одного і того ж факту різними способами. Наприклад, на рисунку зображена пряма і точка на  прямій. Якими словами можна охарактеризувати розміщення цієї точки і прямої?

- Пряма проходить через точку.

- Точка належить прямій .

- Точка лежить на прямій.

- Точка розміщена на прямій.

Так само можна пропонувати сформулювати по-іншому запропоноване завдання з підручника. Вже у 5 класі учні мають знати, що  «обчислити» це те ж саме, що «знайти значення виразу»,  і т.п. Важливо звертати увагу на те, що  в означеннях того чи іншого математичного терміну, ( пізніше – теореми, аксіоми тощо) має значення кожне слово, через те їх треба заучувати напам’ять дослівно, особливо це стосується означень у геометрії. Учнів треба вчити наводити  контрприклади, щоб вони бачили що не можна опустити жодного слова.  Іноді учні питають: «А можна своїми словами сформулювати? Можна і треба, але при цьому знову ж таки треба думати над кожним словом. «Своїми словами» - дуже корисний прийом.

Ще один прийом, який я використовую – розбиття правила на кроки:створення алгоритму. Для прикладу, у 6 класі вивчаємо додавання чисел з різними знаками. Правило звучить так: «Щоб додати два числа з різними знаками, треба від більшого модуля відняти менший модуль і перед результатом поставити знак числа, що має більший модуль». Розбиваємо на кроки :

1. Підкреслюємо число з більшим модулем.

2. Після знаку «=» ставимо знак цього числа.

3. У дужках виконуємо дію віднімання – від більшого модуля віднімаємо менший модуль.
 А ще корисно запропонувати дітям сформулювати правило взяття в дужки.

Для кращого запам’ятовування алгоритмів дій з раціональними числами  обов’язково «проговорюємо» ( самі собі пояснюємо) правила при виконанні дій. Це потрібно робити як на уроці, так і вдома при виконанні домашніх завдань. Таке вправляння не лише сприяє швидшому запам’ятовуванню, але й розвиває математичну мову учня.

Число в українській етнокультурі

Давно хотіла написати на цю тему. Ось сотворила. Читайте тут:

https://docs.google.com/document/d/1XxsV-xedyA9gKcQA84S9G-F0ZA0nipCLtALx60mD6zU/edit