Показ дописів із міткою думки вголос. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою думки вголос. Показати всі дописи

субота, 20 травня 2023 р.

Подбайте про майбутнє своїх дітей! У кожного свій шлях до вершини!




 Я закликаю батьків, що піклуються про майбутнє своїх дітей, почути те, що я пишу . Навіть якщо ви не згідні з моєю точкою зору, будь ласка, дотримуйтесь рекомендацій вкінці цього посту. Після того, як ви побачите позитивні зміни в житті вашої дитини, ви зрозумієте, чому я пишу те, що пишу!

Саме зараз в наших домівках розгортається мовчазна трагедія, яка зачіпає найдорожче, що у нас є: наших дітей!
Наші діти перебувають в жахливому емоційному стані!
Ба більше, за останні 15 років статистика психічних розладів у дітей жахає:
~ кожна п’ята дитина має розлади психіки;
~ поширеність синдрому дефіциту уваги зросла на 43%;
~ поширеність підліткової депресії зросла на 37%;
~ частота самогубств серед дітей 10-14 років зросла на 200%.
Що ще нам потрібно, щоб поглянути правді в очі?
Ні, відповідь не в поліпшенні діагностичних можливостей!
Ні, вони не народжуються такими!
Ні, це не вина школи і системи!
Так, якби боляче нам не було це визнавати, в багатьох випадках саме ми, батьки, повинні самі допомогти своїм дітям!
Що не так:
Сучасні діти позбавлені основ здорового дитинства, таких як:
Емоційно доступні батьки.
Чітко окреслені межі й настанови.
Обов’язки.
Збалансоване харчування і достатній сон.
Рух і свіже повітря.
Творчі ігри, спілкування, вільне проведення часу.
Замість цього діти мають:
Абстрактних батьків.
Батьків, які дозволяють дітям все.
Відчуття, що їм всі винні.
Незбалансоване харчування та недостатній сон.
Сидячий домашній спосіб життя.
Нескінченну стимуляцію, технічні забави, миттєве задоволення.
Хіба можна виховати здорове покоління в таких хворих умовах? Звичайно, ні!
Людську природу обдурити неможливо: без батьківського виховання не обійтися! Як ми бачимо, наслідки жахливі. За втрату нормального дитинства діти розплачуються втратою емоційного щастя.
Як це виправити?
Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли щасливими і здоровими, нам треба прокинутися і повернутися до основ. Ще не пізно! Я знаю це, тому що безліч людей з якими я спілкуюся під час роботи, бачать позитивні зміни в емоційному стані їх дітей протягом тижня (а в деяких випадках навіть днів) після реалізації цих рекомендацій:
Встановлюйте обмеження і пам’ятайте, що ви — батьки дитини, а не її друзі.
Забезпечте дітям те, що їм потрібно, а не те, що їм хочеться. Не бійтеся відмовляти дітям, якщо їх бажання розходяться з потребами.
Давайте здорову їжу та обмежуйте снеки.
Проводьте в день час на природі.
Щодня влаштовуйте сімейні вечори без електроніки.
Грайте в настільні ігри.
Щодня залучайте дитину до справ (складати білизну, прибирати іграшки, розвішувати білизну, розкладати пакети, накривати на стіл і т. д.).
Вкладайте дитину спати в один і той же час, не дозволяйте брати в ліжко гаджети.
Навчайте дітей відповідальності та незалежності. Не захищайте їх від дрібних невдач. Це вчить їх долати життєві перешкоди:
Не складайте і не носіть за дитиною портфель, не приносьте їй до школи їжу/домашню роботу, яку вона забула вдома, не очищуйте банан для 5-річної дитини. Навчайте їх самостійно робити все це.
Навчіться бути терплячими й дайте можливість вільно проводити час, щоб у дитини була можливість занудьгувати і проявити свої творчі пориви:
Не оточуйте дитину постійними розвагами.
Не підсовуйте техніку як ліки проти нудьги.
Не заохочуйте використання гаджетів за їжею, в машині, в ресторані, в магазині. Нехай мозок дитини вчиться самостійно розганяти «нудьгу».
Будьте емоційно доступними, вчіть дітей соціальних навичок:
Не відволікайтеся на телефон, спілкуючись з дитиною.
Навчіть дитину справлятися зі злістю та роздратуванням.
Навчіть дитину вітатися, поступатися, ділитися, співчувати, гарно поводитися за столом і в розмові.
Підтримуйте емоційний зв’язок: посміхайтеся, цілуйте, лоскочіть дитину, читайте їй, танцюйте, стрибайте й повзайте з нею разом!
Ми повинні змінити своїх дітей, інакше отримаємо ціле покоління на пігулках! Ще не пізно, але часу залишається все менше…
P.S. Взято з інтернету, автор невідомий ….
Як психолог і мама трьох діток, поділяю позицію автора. Проблема як ніколи актуальна. Зараз ми вже маємо серйозні наслідки. Часу все менше - бо діти швидко виростають. Проте за таких умов, вони залишаються дуже інфантильними.
Дорослі, не обкрадайте своїх дітей!!! Тепло, ласка, щирі позитивні емоції, тепле відверте спілкування, обіймашки... + чітко окреслені рамки, правила поведінки та межі відповідальності дитини відповідно до її віку ❤
Щиро ваша #Psychologist_Nychta



неділя, 22 жовтня 2017 р.

Подорожуємо. Івано-Франківськ - Крилос-Галич-Підгайці

Добігають останні теплі дні осені. Тож ми ще встигли захопити сонячних промінчиків під час нашої першої цього навчального року подорожі.
 Цього разу наш маршрут пролягав до сусіднього обласного центру Івано-Франківська. потім - Крилос, Галич і найменший районний центр Тернопільщини м. Підгайці.
 Гідом  був Олег Миколайович. Від нього ми дізнались багато цікавого впродовж всієї екскурсії.

 Перша зупинка - Івано-Франківськ. Чудове затишне прикарпатське місто, обласний центр .Чимсь трішки нагадує Львів, чимсь - наш рідний Тернопіль.
Екскурсія містом розпочалась на головній площі міста.






У колишньому Станіславові ( чи Станіславі) є своя стометрівка довжиною 450 метрів, яяка нагадує львівську. Хоча нам здалося. що вона все ж не така людна. Але має свою родзинку - металеві ковані скульптури вздовж  цієї пішохідної прогулянкової зони.  Виявляється, у 2003 році у місті стартував фестиваль "Свято ковалів". От з того часу у місті і з'являються нові ковані скульптурні шедеври. Кому цікаво, може більше прочитати про ці скульптури тут:http://report.if.ua/gazeta/neformat/Misto-kovanyh-skulptur/





 Цікавинкою є фонтан схожий на літаючу тарілку. Під ним можна сховатися. Особливо  це . мабуть, весело. коли фонтан працює.



Побували ми у Музеї  мистецтв Прикарпаття, який розташований у найдавнішій архітектурній споруді міста - ренеснсному Костелі Непорочного зачаття Діви Марії 17 століття. Мали можливість побачити полотна Антона Монастирського, дерев'яні скульптури всесвітньо-відомого скульптора Йогана Георгія Пінзеля, які 2013 року побували у французькому Луврі. Велика колекція творів сакрального мистецтва заворожує.











Звісно, не могли оминути увагою знамениту Івано-Франківську міську ратушу, Кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці УАПЦ, фортечну галерею "Бастіон" ( тут можна побачити схованого під скло мури єдиного вцілілого
 південно-західного бастіону та каземати.  А ще тут безліч цікавих крамничок,  арт-майстерні, де художники проводять майстер-класи тощо).



















 Ну а дівчатка, звісно. посиділи у кріслі поряд із австрійським паном Францем.







Далі був Крилос. Саме тут починалася історія славного Галича, тут похований князь Ярослав Осмомисл. Тут кожен камінь дихає історією.  Тут  у церкві Успіння Богородиці знаходиться чудотворна ікона Матері Божої.
В музеї історіїї Галича ми побачили унікальну виставку церковної атрибутики.



































 Стародавній Галич зустрів нас похмуро. Вже трішки сутеніло. небо затягли хмари. Але попри все ми оглянули великий макет стародавнього міста. Він набагато більший за  макет нашого Тернополя. Поряд знаходиться музей караїмів.  На жаль. він був закритий. Але Олег Миколайович нам трохи розповів про караїмів. 



















 Розпочався дощ. Тож далі наша подорож була під шум дощу.  не припинився він і в Підгайцях.
 Підгайці - місто із унікальною архітектурою. Щоправда. у дуже занедбаному. зруйнованому стані, що дуже сумно. Гадаю,  наші юні туристи мають це бачити. Може. вони докладуть у недалекому майбутньому зусиль, аби зберегти хоча би те, що залишилось. для нащадків.  















 Подорож добігла кінця. Мрія завершити її пікніком у лісі. на жаль. не збулася. Завадив дощ. Але, як на мене. діти,. ви отримали більще.  Ви доторкнулись до історії рідного краю, дізнались те, про що не чули на уроках у школі, від батьків. Можливо, хтось з вас захоче через багато років ( чи не уже)  ще побувати у цих краях, а хтось спробує щось змінити  у своєму житті. Приєднуюсь до побажання Олега Миколайовича: подорожуйте!  Життя таке коротке, що не варто його витрачати намарно. Полюйте за новими цікавими, корисними враженнями!
Це лише коротенький звіт про подорож.