Логарифмічній лінійці - 400 років!

Усі чули про логарифми, але сучасні діти точно не знають, що таке логарифмічна лінійка.   Колись у школі вчили. як з допомогою цієї диво-лінійки можна виконувати додавання. віднімання, множення, ділення, піднесення до степеня, добування кореня, шукати логарифми числа. Можливо, бабусі і дідусі теперішніх учнів ще вміють це робити. А колись, коли не було ні калькуляторів, ні комп'ютерів, ні планшетів. ані мобілок і всякої іншої техніки, обчислювали усно, або з допомогою ось такого нехитрого пристрою!

Будова логарифмічної лінійки ґрунтується на тому, що множенню(діленню) чисел відповідає додавання (віднімання) їх логарифмів ( тобто на властивостях логарифмів), так що множення ( ділення) можна замінити додаванням (відніманням) певних відрізків, що виконується механічно. Основою логарифмічної лінійки є логарифмічна шкала. Похибка обчислення на лінійці при вмілому користуванні нею не перевищувала 2%.

У 60-х роках минулого століття був випущений підручник М. Донченка "Вивчення логарифмічної лінійки в школі".

Кругла логарифмічна лінійка

"Едмунд Вінґейт запропонував принцип логарифмічної лінійки. Про автора логарифмічної шкали, яка є праматір'ю логарифмічної лінійки, відомо небагато. Едмунд Гюнтер (1581-1626), родом валлієць, навчався в Оксфорді, де в 1615 році отримав ступінь бакалавра богослов'я. У 1619 році він обирається професором Грешемського коледжу, а в наступному році публікує книгу «Canon tríangulorum», в якій видає обчислені ним таблиці логарифмів синусів і тангенсів і опис своєї логарифмічної шкали. Гюнтер відомий також і тим, що вперше ввів загальноприйняте тепер позначення log і терміни «косинус» і «котангенс». https://uk.wikipedia.org/wiki

 Наразі логарифмічні лінійки є лише, напевно, у колекціонерів.

США, 1945.

Україна, 1954

300 років з дня народження видатного французького математика Ж.Даламбера

16 листопада 2017 року минуло 300 років з дня народження видатного французького математика і філософа

Жана Лерона Даламбера (1717-1783).

У 23 роки він був обраний у Паризьку академію, тобто став одним із сорока «безсмертних». Заздрісники вважали його великим письменником серед геометрів і найвеличнішим геометром в літературі. Але насправді Даламбер був прекрасним письменником  і видатним математиком. Ним захоплювався Вольтер. Він – автор принципу в теоретичній механіці. він дав метод розв'язування диференціального рівняння  в частинних похідних, його ім’ям названо ознаку збіжності рядів. Даламбер був високоосвіченою людиною, вченим-енциклопедистом. Разом із Дені Дідро він у 1751 році видавав «Енциклопедію або Тлумачний словник наук, мистецтв та ремесел»- пам'ятник французькому Просвітительству (видання, яке підготувало Велику  французьку буржуазну революцію).  Даламбер говорив:

 « Математика –моя найстаріша і найвірніша любов» . Видатний математик і філософ цікавився теорією музики і опублікував свій видатний твір «Про свободу музики».

На честь Даламбера названо астероїд №5956.

Статуя Даламбера  роботи скульптора Ф. Леконта вже в 18 столітті прикрасила залу Інституту Франції. А тепер вона знаходиться  в уславленому музеї Лувр.

Кредо життя:

Працюйте, працюйте, а розуміння прийде потім.

Ж.Даламбер

Цитати:

Розкіш- є злочин проти людства, допоки хоча б одна людина потребує.

 Нема нічого небезпечнішого у суспільстві, ніж людина без характеру.

 Істинна рівність громадян полягає в тому. щоб вони однаково підкорялися закону.

 Не можна нікого зачепити. не будучи в душі зворушеним, не можна нікого переконати, не будучи в душі переконаним.

Скромність іноді буває лицемірною, але простодушність - ніколи.

 Наукові роботи:

• 1743 — Traité de dynamique — Трактат про динаміку

1744 — Traité de l'équilibre et du mouvement des fluides — Трактат про баланс  і рух рідин

 1747 — Réflexions sur la cause générale des vents — Роздуми про загальні причині вітрів

 1749 — Recherches sur la précession des équinoxes —Дослідження  рівнодійних

 1754 — Recherches sur différents points importants du système du monde — Дослідження різних важливих питань системи світу

 1761-1780 — Opuscules mathématiques —

Математичні праці

1779 — Éléments de musique théorique et pratique —Теоретичні і практичні основи музики

 Посмертні видання:

 1805 — Oeuvres philosophiques, historiques et litteraires —Філософські. історичні і літературні праці

 1821-1822 — Œuvres complètes  Повне зібрання творів

Де прочитати про вченого:

Вікіпедія

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B0%D0%BD_%D0%9B%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%BD_%D0%B4%27%D0%90%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B1%D0%B5%D1%80

https://www.livelib.ru/author/593607-zhan-leron-dalamber

 Цікава інформація тут:

 Сайт «Світила математики»: http://mathsun.ru/dalamber.html

Марка Франції, присвячене Даламберу

2 листопада минуло 115 років з дня народження С.О. Лебедєва (1902-1974), творця першого в континентальній Європі комп'ютера

ІСТОРИЧНА СТАТТЯ ПРО С.О. ЛЕБЕДЄВА - ТВОРЦЯ ПЕРШОГО КОМП'ЮТЕРА В СРСР

Дуже цікаво! Читай тут:

http://supercomputer.com.ua/ua/256-istorichna-stattya-pro-so-lebedeva-tvortcya-pershogo-kompyutera-v-srsr.html

Українські сторінки з життя видатного вченого (1946-1951):

1950 рік – перша в Радянському Союзі Мала електронна лічильна машина (МЕСМ) була створена та введена в експлуатацію в 1951 році.

ЕОМ МЕСМ

Машина складалася з 18 тисяч радіоламп, її швидкодія складала 3000 операцій на секунду, оперативний запам'ятовуючий пристрій на 31 число і 63 команди, штекерний запам'ятовуючий пристрій на 31 число та 63 команди. Вона заміняла працю багатьох обчислювачів. За допомогою цієї машини були вирішені важливі народногосподарські завдання.

" Президент української академії наук Б.Є. Патон, вітаючи С.О. Лебедєва з 70-річчям, напише: «Всім нам приємно вітати Вас – патріарха вітчизняної обчислювальної математики та техніки. Ми завжди пишаємося тим, що свою першу машину Ви створили в Києві. Тут, у важких феофанійських умовах, народилася Ваша школа, яка глибоко поважає та любить Вас. У пам'яті багатьох членів академії збереглася Ваша благородна діяльність в президії Академії. Для мене Ви завжди були взірцем самовідданого, великого вченого та прекрасної, скромної людини».

П'ять років, проведених в Києві, запам'яталися на все життя. Тут вперше вдалося реалізувати свою мрію – створити першу вітчизняну ЕОМ."

Феофанія. У цьому будинку знаходилась лабораторія

 С.О. Лебедєва

З американськими ученими.1958 рік

215 років з дня народження Нільса Хенріка Абеля (1802-1829)

Видатний норвезький математик Нільс Хенрік Абель (1802—1829 pp.)

У південно-західній частині Норвегії на кількох маленьких острівцях розкинулося невелике рибальське селище Фінней. Там, у сім'ї пастора Абеля 5 серпня 1802 р. народився хлопчик, якого назвали Нільсом Хенріком.

Батько навчав його грамоти, а коли синові минуло 13 років, віддав до кафедральної школи в м. Христіанії (з 1925 р. Осло).

Нільс учився і поводив себе добре. Особливо цікаво стало вчитися, коли замість звільненого за жорстокість учителя математики призначили нового — Хольмбое, який закінчив столичний університет. Розпочавши  роботу в кафедральній школі, Хольмбое намагався насамперед зацікавити учнів своїм предметом. Новий учитель відразу помітив неабиякі здібності до математики в учня Абеля. Він всіляко підтримував бажання кмітливого хлопчика глибше вивчити цей предмет, давав йому книжки з власної бібліотеки, додаткові вправи й задачі, з якими Нільс успішно справлявся.

За короткий час Абель вивчив елементарну математику і звернувся до вчителя з проханням зайнятися з ним вищою. З того часу всі інші книжки з шкільної бібліотеки перестали цікавити Нільса. Шістнадцятирічний учень швидко вивчив праці Ньютона, Ейлера, Гаусса, Лагранжа та інших видатних математиків того часу. В останні два роки перебування в школі Абель вже намагався розв'язати такі питання математики, які до того часу ще не були розв'язані. Зокрема, він цікавився питанням про можливість розв'язати рівняння п'ятого і вищих степенів у радикалах.

Свої дослідження з цього питання Нільс показав Хольмбое. Той не знайшов помилок у його роботі і надіслав її у Датську академію наук до Копенгагена. Там теж не знайшли помилок і відповіли, що коли б у поданій роботі і були помилки, то все одно вона свідчить про виняткові здібності до математики учня кафедральної школи.

За рік до закінчення школи помер батько Абеля. Крім Нільса, з матір'ю залишились молодші брати і сестри. І хоч Нільс одержував у кафедральній школі скромну стипендію, але взяв на своє утримання молодшого брата. У червні 1821 р. Абель закінчив школу і через місяць склав екзамени в університет м. Христіанії. Його знання з математики оцінили найвищими балами.

Університет не платив стипендій незабезпеченим студентам, але вони жили безкоштовно у гуртожитку. З дозволу керівників університету в одній з кімнат гуртожитку оселився разом з Нільсом і його брат, який вступив до кафедральної школи. Коштів на життя у братів не було. Тоді кілька професорів університету, знаючи про виняткові здібності студента Абеля, прийняли надзвичайне рішення: сплачувати йому невелику стипендію із своєї заробітної плати.

Невелика стипендія не могла задовольнити життєві потреби двох молодих людей і Нільс змушений був давати уроки математики. Приватні заробітки виявилися дуже скромними, випадковими і забирали багато часу, тому Нільс змушений був просиджувати цілі ночі над книгами з математики та інших університетських предметів.

На той час Абель був струнким, середнього зросту юнаком. У нього були тонкі риси обличчя, високе чоло, під яким сяяли якимось внутрішнім таємничим світлом блакитні розумні очі. його любили всі — і професори і студенти — як дотепного співрозмовника, доброго товариша, який завжди був готовий допомогти тим, кому важко давалася математика.

Доброзичливе ставлення професорів до Абеля відкрило для нього двері в сім'ї впливових осіб міста. Нільс дружив із учителем кафедральної школи Хольмбое, а також з професором фізики університету Ханстіном, який викладав астрономію, керував роботою обсерваторії, був директором геофізичної державної служби, очолював роботи над складанням карти Норвегії.

Восени 1822 р. Абель успішно склав екзамени з обов'язкових для всіх студентів предметів, що давало йому право займатися тільки улюбленою справою. На той час він уже добре простудіював усі ті книги з вищої математики, які тільки міг знайти в університеті і бібліотеках міста. Він і сам уже написав кілька статей. В єдиному в Норвегії друкованому науковому органі діяльно співробітничав професор Ханстін. Він і домігся того, що невелику працю Нільса про функціональні рівняння було опубліковано в цьому журналі.

Поява у науковому журналі першої статті була знаменною подією в житті молодого математика. Окрилений надіями, він узимку 1822— 23 pp. написав ще одну працю французькою мовою, сподіваючись опублікувати її у математичному журналі Паризької академії наук. Сам професор Ханстін доповідав про неї на вченій колегії університету. Працю надіслали в Париж, але з невідомих причин її не було надруковано.

Навесні 1823 р. Абель одержав гроші за статтю, опубліковану в "Природничонауковому журналі", а водночас і дозвіл від керівників університету поїхати під час канікул улітку до Копенгагена, познайомитися з датськими вченими, показати їм свої праці.

Літо 1823 p., проведене Нільсом у Копенгагені, було чи не найщасливішим у житті молодого математика. Датські вчені схвально оцінили його праці. Нільс жив у сім'ї своєї тітки, разом із двоюрідними братами і сестрами відвідував музеї, театри, концерти, бував на балах.

Креллі Кемп

На одному з балів Абель помітив скромну дівчину з золотавим волоссям і привітним обличчям. Вона стояла осторонь, не беручи участі в танцях. Абель не вмів добре танцювати, але насмілився запросити її, сподіваючись, що вона підучить його. Та не зробили молоді люди й кілька кроків, як зупинилися і почали щиро сміятися. Виявилося, що Креллі Кемп, як звали дівчину, погодилася на танець, бо сама сподівалася підучитися у досвідченого кавалера-танцюриста.

Креллі Кемп була щирою і безпосередньою дівчиною. Нільс довідався, що Креллі — сирота, живе у своїх незаможних родичів, закінчила вчительську школу і шукає місця вчительки, може вчити не тільки норвезької, датської, а й французької мови, історії, географії, арифметики тощо. Крім того, дівчина обізнана з кроєм і шиттям і взагалі з домоводством. За канікули молоді люди бачилися кілька разів. Креллі водила Нільса по музеях, вони сиділи поруч на концертах і театральних виставах, слухали лекції з історії культури і мистецтва, які влаштовувалися громадськістю міста для всіх бажаючих. Швидко минуло жарке літо. Нільс і Креллі розсталися друзями, обіцяючи листуватися одне з одним.

З Копенгагена Нільс повернувся у піднесеному настрої і з новими творчими задумами. Спираючись на дослідження видатного французького математика Лежандра, Абель почав досконаліше розробляти теорію еліптичних функцій.

Молодий математик не переставав також цікавитися питанням про можливість розв'язати в радикалах рівняння п'ятого і вищих степенів. Багато математиків висловлювало думку, що такі рівняння взагалі розв'язати в радикалах неможливо. Але ніхто з них не міг довести цього, бо, як відомо, існує багато рівнянь п'ятого і вищих степенів, які в радикалах розв'язати можна. Завдання полягало в тому, щоб знайти ознаки, за якими можна було б встановити, чи розв'язується рівняння п'ятого і вищих степенів у радикалах.

У пошуках таких ознак Абель наприкінці 1823 р. довів теорему про те, що загальні рівняння п'ятого і вищих степенів розв'язати у радикалах неможливо (Оскільки цю теорему у 1799 р. довів, хоч і не зовсім строго, італійський математик Паоло Руффіні, її називають тепер теоремою Абеля-Руффіні). Водночас він знайшов різні групи рівнянь вищих степенів, які розв'язуються у радикалах. Так на дев'ятнадцятому році життя Нільс досяг вершини, підкорити яку досі не вдавалося жодному математику.

Наприкінці 1824 р. університет домігся призначення Абелю невеликої державної стипендії. Це давало йому можливість поїхати за кордон, щоб підтримати зв'язки з тогочасними вченими-математиками та домовитись про друкування своїх праць у математичних журналах, бо в самій Норвегії таких можливостей не було.

Під час занять з математики Нільс довідався від одного із своїх учнів про те, що в селі Сан, поблизу Христіанії, є місце вчительки — виховательки для дітей кількох заможних сімей. Він написав про це Креллі, і вона невдовзі приїхала з Копенгагена та влаштувалася в селі Сан на роботу. Тепер молоді люди могли частіше бачитися. Новий 1825 рік вони зустріли разом, бо Абель на запрошення батьків одного із своїх учнів приїхав у Сан під час зимових канікул. Тоді ж відбулися заручини, і молоді люди офіційно оголосили про своє майбутнє одруження.

Влітку 1825 р. Абель знову поїхав у Сан. Креллі допомогла йому краще опанувати німецьку і французьку мови, бо восени мала починатися закордонна подорож її нареченого.

У вересні 1825 р. разом з кількома товаришами Нільс прибув у Копенгаген. Датські вчені радили Абелю поїхати в Берлін до німецьких математиків, показати свої праці "королю математиків" — славнозвісному Гассу. Їх поради збігалися з бажанням Нільса довше помандрувати з друзями. Так він і зробив, вирушивши з ними до столиці Пруссії.

Берлінські математики прихильно поставилися до Абеля. Вони допомагали йому діставати найновішу літературу з питань, які його цікавили, супроводили в подорожах по місту. Для математичного журналу, що виходив тоді у Пруссії, Абель за зиму 1825/26 року написав 6 статей, залишив їх німецьким друзям і навесні 1826 р. поїхав далі, але не в Париж, як передбачалося раніше. Друзі порадили йому їхати до Франції через Австрію та Італію — піднести свій культурний рівень, а водночас допомогти їм, геофізикам, проводити обчислення.

Так почалася непередбачена подорож молодого вченого по Західній Європі. Вона збагатила юнака незабутніми враженнями від культури й мистецтва чехів, італійців, від творчості видатних майстрів-архітекторів і художників доби Відродження, середньовіччя і античних часів.

Тільки в середині літа 1826 р. Абель приїхав до Парижа. Знайомих у нього не було, а з видатними математиками-академіками встановити ділові стосунки було дуже важко. Але молоді математики швидко зрозуміли прагнення молодого вченого з Норвегії. Вони відкрили для нього двері своїх бібліотек, завжди запрошували його на лекцію когось із видатних фізиків чи математиків. У Парижі Нільс наполегливо взявся за роботу.

Наприкінці жовтня 1826 р. Абель був присутнім на засіданні Академії наук, на якому секретар Академії доповідав про поданий норвезьким математиком мемуар. За ухвалою академіків роботу передали на рецензування Лежандру і Коші.

Абель сподівався, що схвальний відзив академіків, та ще й таких знаменитих математиків, не заставить себе довго чекати. Але час ішов, а рецензії все не було. В Абеля кінчалися гроші. Він їв тільки один раз на добу. Його вчитель і приятель Хольмбое висилав йому трохи грошей, але їх, звичайно, не вистачало.

Абель не наважувався надокучати Паризькій Академії наук нагадуваннями про свій мемуар, тим більше, що для того, щоб розібратися у великій праці, потрібен був час.

Перед Новим роком Нільс приїхав у Берлін. Друзі радо зустріли його, але постійної роботи, на яку він сподівався, не знаходилося. Весною 1827 р. Нільс застудився і місяць прохворів. Тільки на початку травня він, розпрощавшись з німецькими друзями, виїхав у Копенгаген.

У травні 1827 р. Нільс повернувся у Христіанію, відвідав університетське начальство, знайомих, розповів про свою роботу під час перебування за кордоном. Минав час, і молодий учений з гіркотою відчував, що ніхто не збирається надати йому посаду ні в університеті, ні в якомусь іншому навчальному закладі. Приватних уроків було мало. Вони не забирали багато часу, і Нільс з особливою наполегливістю удосконалював свої дослідження. Так він написав твір, яким створив теорію, що тепер називається теорією абелевих функцій.

Восени 1827 р. Абелю доручили тимчасово заміщати професора Хан-стіна, який виїхав з експедицією. Це трохи поліпшило матеріальне становище молодого вченого, але тимчасова робота не була розв'язанням життєво важливої проблеми.

У цей час у Берліні відкрилася Прусська академія наук. Німецькі друзі намагалися влаштувати туди Абеля на роботу, запрошували його навідатися до Берліна. Але він, взявшись заміщати професора Ханстіна, вважав за неможливе погодитися з їх пропозицією, та й виїжджати на чужину йому не хотілося.

Тим часом у німецькому математичному журналі почали друкуватися статті Абеля. З ним стали листуватися видатні математики Європи, зокрема Лежандр і Коші, яким доручено було два роки тому доповісти на вченій колегії Паризької Академії наук про мемуар Абеля.

Літо 1828 р. Нільс провів у Фро-ланді, де жили його друзі, а Креллі працювала домашньою вчителькою, але восени знову поїхав до Христіанії читати лекції студентам замість професора Ханстіна.

Закінчувався 1828 р. Абель дуже сумував за друзями, що жили у Фроланді, і за своєю нареченою. Незважаючи на заборону лікарів, він вирішив поїхати туди на зимові канікули. Але взимку до Фроланда можна було дістатися тільки саньми, у люті морози, і Нільс застудився. Проте й хворіючи, він не припиняв своєї роботи. 6 січня 1829 р. він закінчив статтю, що зайняла всього дві сторінки, але була чи не найвидатнішою з усіх праць, написаних молодим ученим. У ній він дуже стисло виклав основну теорему паризького мемуару.

Під кінець зимових канікул здоров'я Абеля настільки погіршало, що лікар заборонив йому повертатися в Христіанію для продовження лекцій в університеті. Проте він не послухав поради. Зібравшись уже сідати в сани, він раптом знову закашляв. Біла хусточка, піднесена хворим до рота, була вся в крові...

Нільса негайно поклали в ліжко. Креллі з ніжністю доглядала хворого, через день-два навідувався лікар. Так почався березень. Абель зовсім знесилів і став кашляти ще більше. Інколи він пробував щось робити з математики, але не міг уже й писати.

Нільс Хенрік Абель помер 6 квітня 1829 р. на руках Креллі і свого найближчого друга Матїаса. Поховали його на кладовищі у Фроланді. На могилі друзі спорудили скромний пам'ятник. У газетах з'явилися некрологи, присвячені молодому вченому. Через деякий час і в німецьких та французьких газетах опублікували повідомлення про тяжку для науки втрату, яка схвилювала всіх учених Європи. Почали з'ясовувати причини, чому в свій час не оцінили цього винятково здібного вченого, не підтримали матеріально, та всі ці розмови вже були ні до чого...

Друг і вчитель Абеля Хольмбое взявся написати книгу про молодого вченого, заходився видавати його твори. Копітка робота тривала 10 років і завершилася у 1839 р. Через 43 роки після цього вийшло найповніше видання творів Абеля, а в 1902 р. у зв'язку з сторіччям з дня його народження, університет міста Христіанії видав докладну біографію талановитого математика та його листи до друзів і вчених. Пам'ятники йому споруджено у багатьох західноєвропейських університетських містах.

м. Осло

Тепер кожний, хто вивчає вищу математику, знає, що ім'я Абеля увічнено у найрізноманітніших розділах цієї науки. Є ряд теорем Абеля, абелеві інтеграли, функції Абеля, абелеві групи, формули і перетворення Абеля... Його праці істотно вплинули на розвиток усієї сучасної математики.

Джерело.

  http://osvita.ua/vnz/reports/biograf/23727/

http://www.apprendre-math.info/mathematiciens/russe/historyDetail.htm?id=Abel&menuH=wiki

В.Тихомиров. Абель и его великая теорема.

  http://kvant.mccme.ru/pdf/2003/01/kv0103abel.pdf

http://www.diary.ru/~Organon/p119944622.htm?oam

Книги про Нільса Абеля:

1. О. Оре. Замечательный математик Нильс Хенрик Абель. 1961

А тут – електронна версія цієї книги https://www.directmedia.ru/book_228486_zamechatelnyiy_matematik_nils_henrik_abel/

2. Густав Миттаг Леффлер. Нильс Хенрик Абель. 2002

Ім'я великого математика увіковічнено на грошових банкнотах,

на поштових марках

415 років з дня народження Анастасіуса Кірхера

2 травня 1602 року у м. Гайза (Німеччина)  народився Атанасіус Кірхер – німецький учений-енциклопдист, математик, винахідник, священник-єзуїт.

Анастасіус був наймолодшим із дев’яти дітей у сім’ї. Коли йому виповнилось 12 років , почав відвідувати єзуїтський колегіум, щоб згодом всупити до семінарії у 1618 році і стати членом ордену. У Падеборні Анастасіус вивчав теологію і філософію. Згодом він викладав східні мови і філософію у Вюрцбурзі, потім – математику у Римі. Це учений свого часу, який написав чимало трактатів із найрізноманітніших галузей. Зокрема, з математики і фізики відомі такі твори, як: «Ars magna lucis et umbrae» (1646),«Musurgia universalis» (про звук і музику, в тому числі містить теорію афектів 1650),«Organum mathematicum».

Зокрема, остання з названих праць - про винайдений Кірхером пристрій Органум (його ви бачите на світлині),  який допомагав обчислювати, такий собі калькулятор, комп’ютер. При правильному використанні, навчанні  він дозволяв виконувати розрахунки у широкому асортименті: у криптографії, арифметиці, музиці.

Органум являв собою ящик, розділений на 9 або більше відсіків. Кожен відсік був заповнений дерев’яними планками чи стержнями, вони нагадують палички Непера (так званими tariffa Кірхер - дивись на світлині). Для виконання обчислень необхідно було виконувати різні маніпуляції із планками. У 1661 році Органум Кірхера був описаний його учнем Гаспаром Шоттом.

На кольорових світлинах Органум, який зберігається у Римі , виробник невідомий. Цей Органум вироблений за кресленнями Кірхера десь у кінці 17- на початку 18 століття.. 

Свої уявлення про будову Землі Кірхер виклав у творі «Підземний світ» (1664), знання із зоології були підсумовані ним  у праці «Ноїв ковчег» (1675).

У Римі в Collegio Romano збереглася складена Кірхером колекція старожитностей, різноманітних фізичних і математичних інструментів, які були описані Буоннані у 1709 році та Латтаром у 1773 році в книзі «Museo Kircheriano». Дійшли до наших днів його роботи з філології та антикваріату такі як «Prodromus copticus» (1636), «Oedipus Aegyptiacus» (1 652), «China monumentis … illustrata» (1667) та ін.  Лише при житті було опубліковано його 34 книги. Помер учений у 1680 році.
"Після смерті Кірхера,- писав Томсинов В.О. у книзі "Коротка історія Єгиптології",-залишились неопублікованими десятки рукописів написаних ним книг і близько 2000 листів.впродовж всього життя він постійно листувався з освіченими людьми свого часу. Серед них були такі вчені як Лейбніц, Торічеллі, Гассенді. З ним листувалися імператори Священної Римської Імперії, глави римсько- католицької церкви, кардинали, єпископи і інші знатні люди тогочасної Європи."

Вінченцо Вівіані . 365 років з дня народження

5 квітня 1622 року у Флоренції народився італійський математик і фізик Вінченцо Вівіані. Навчався у Галілео Галілея і Е. Торічеллі. Вінченцо був придворним математиком великого герцога Тосканського. Математичні праці Вінченцо Вівіані присвячені геометрії. Він побудував дотичну до циклоїди, дослідив конічні перерізи, розв'язав проблему трисекції кута з допомогою різносторонньої гіперболи.
У 1659 році видав працю про максимуми і мінімуми у п'ятій книзі "Конічних перерізів"Аполонія. Одночасно з Дж. А. Бореллі перекладав з арабської мови "Конічні перерізи" Аполонія. Саме через це між Дж. А. Бореллі і Вінченцо Вівіані  у 1661 році виникла суперечка про пріорітети - хто був першим. У 1674 році видав п'яту книгу и "Начал" Евкліда. Крім геометрії, Вівіані займався оптикою та акустикою.
З 1696 року був Членом Лондонського королівського товариства  а з 1699 року - і членом Французької Академії наук.
Помер Вінченцо Вівіані  22 вересня 1703 року.

Вівіані у своєму заповіті  залишив частину коштів на поховання і спорудження пам'ятника своєму учителю Г. Галілею в соборі Санта Кроче. Його воля була виконана  у 1737 році: римська церква дозволила перепоховання Галілея. І тепер могили учителя і учня знаходяться поряд
Джерела: А.Н. Боголюбов. Математики. Механики. Биографический справочник.К. Наукова думка.1983 рік.
(http://www.calend.ru/person/2475/
 Словничок:
 Трисекція кута - задача про поділ кута на три рівних частини з допомогою циркуля і лінійки. Одна із класичних задач Стародавньої Греції, яка досі не розв'язана.
Цікаво, що цю задачу можна розв'язати за допомогою плоского орігамі. Наприклад, поділ прямого кута:

А ще - саме з допомогою кривих. зокрема , циклоїди.
 Ну, і, звісно, з допомогою ІКТ:

 Циклоїда - це плоска трасцендентна крива, яка кінематично визначається, як траекторія фіксованої точки, що описує кола  фіксованого радіусі внаслідок руху без ковзання по прямій.
 Цікаво те, що з допомогою циклоїди можна побудувати площу, яка дорівнює площі даного круга.

Кому цікаво -сюди:
Цікавинки про циклоїду іїї чудові властивості можна прочитати тут:https://refdb.ru/look/2156066.html

Сьогодні - День народження Інтеренету. Вітання усім користувачам!

4 квітня усі працівники, які мають стосунок до всесвітньої мережі, відзначають Міжнародний день  Інтернету. Цікаво, що покровителямии Інтернету православними користувачами неофіційно обрано Віру. Надію, Любов і їх матір Софію. А Католицька церква у 1999 році оіційно затвердила покровителем Всесвітньої мережі Святого Ісидора Севільського.

Католицький Cвятой Ісидор, єпископ Севільський (560-636), здобув популярність завдяки любові до наук.

Походив він з родини знатного римлянина і дочки вестготського короля, в юності отримав блискучу риторичну освіту. У 30 років, після смерті старшого брата Леандра, успадковував єпископську кафедру в іспанському місті Севільї.

Єпископ Ісидор був одним із найбільш плідних письменників раннього Середньовіччя. Йому належить кілька десятків творів, серед яких історичні твори "Історія королів готів, вандалів і свевів", "Про народження і смерть отців", "Про ясновельможних мужів"; трактати природничого характеру "Про порядок творінь", "Про природу речей"; повчальні збірники "Сентенції", "Синоніми", "Деякі алегорії Священного писання", "Книга чисел", церковні та монастирські правила, велика переписка з сучасниками.
Особливе місце не тільки в спадщині єпископа Севільського, але і в середньовічній культурі взагалі займають його "Етимології" в 20 книгах - перша вичерпна енциклопедія Середньовіччя, що містить відомості, які повинна був знати кожна освічена людина. Це граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика, медицина, право та інші науки. Протягом багатьох століть ця енциклопедія була для Європи зводом програмних знань, тому святий Ісидор здавна вважається покровителем учнів і студентів.

Цікаво. що крім офіційного заступника, католики мають також і спеціальну

"Молитву перед виходом в Інтернет". Не так давно на католицькому ресурсі www.catholic.org з'явився її текст:

Всемогутній і вічний Боже,

Який створив нас за Своїм подобою

І наказав нам шукати все, що є благого, істинного і прекрасного,

Найпаче в божественному образі

Твого Єдинородного Сина, Господа нашого, Ісуса Христа,

Дозволь нам молити Тебе

Через заступництво Святого Ісидора, єпископа і доктора,

Щоб у наших мандрах Інтернетом

Ми спрямовували б наші руки і очі

Лише до того, що Тобі угодне,

І виявляли би доброзичливість і терпіння

До всіх душ, яких зустрінемо

В ім’я Господа нашого Ісуса Христа. Амінь.

 (Джерело http://kmc.in.ua/%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B3%D1%96%D1%8F-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96/108626-spomyn-isydora.html)

  У різних країнах День інтернету (свій, національний) відмічають у свої  визначені дні - за днем реєстрації доменів. Зокрема , в Узбекистані - 29 квітня, в Росії 7 квітня.

 В Україні активісти влаштовують зустрічі із користувачами, проводять агітаційні акції, мітинги, конференції, метою яких є залучення молодих людей до створення національної операційної системи.

Символічним є те, що дата святкування дня Інтернету 4.04 схожа на помилку НТТР 404. Саме 4 квітня 2004 року  офіційно був запущений інтерфейс української Вікіпедії.

Математичний календар на 2017 рік. Ювілеї

2 січня  - 130 років з дня народження М. А. Чайковського (1887-1970), українського математика, одного із творців української математичної термінології

3 січня  - 100-річчя з дня народження Ю. О. Митропольського (1917-2008), українського математика і механіка, Героя України

1 березня - Всесвітній день математики

14 березня - День народження числа пі

4 квітня - Міжнародний день інтернету

7 квітня - День народження метра

15 квітня - 310 років з дня народження Леонарда Ейлера (1707-1783), швейцарського математика

16 квітня - 85 років з дня народження М. Й. Ядренка (1932-2004), українського математика, організатора математичних олімпіад

30 квітня - 240 років з дня народження Карла Гаусса (1777-1855), німецького математика

5 серпня - 215 років від дня народження Нільса Абеля  (1802-1829), норвезького 
математика

27 вересня - 125 років від дня народження М.П. Кравчука (1892-1942), українського математика


2 листопада - 115 років з дня народження С.О. Лебедєва  (1902-1974), творця першого в континентальній Європі комп'ютера

16 листопада - 300 років від дня народження Жана Д'Аламбера (1717-1783), французького математика

12 грудня 225 років з дня народження М. І. Лобачевського (1792-1856), російського математика, творця неевклідової геометрії

31 грудня 145 років від дня народження В.Й. Левицького (1872-1956), українського математика

Аріабхата (476-бл. 550)

Індія - один із центрів світової цивілізації. Найбільшого розквіту математика досягла в Індії в V-XV століттях. Цього року (2016) минає 1540 років з дня народження індійського математика Аріабхати. Він народився в Кусумапурі поблизу Патальпутри. У математичних творах Аріабхати викладені деякі математичні відомості, необхідні для астрономічних обчислень. Серед них добування квадратних і кубічних коренів, найпростіші задачі на складання і розв'язування рівнянь, розв'язування рівнянь з двома невідомими в цілих числах, розв'язування квадратних рівнянь. Аріабхата обчислив значення числа пі як 3, 1416, сформулював правила сумування рядів і таблицю синусів. Аріабхата ввів зображення чисел з допомогою букв санскриту.
 В середині 19 століття з'явились європейські переклади астрономічних індійських творів. У останній чверті 19 століття в Лейдені був виданий санскритський текст "Аріабхатії" - єдиного, який дійшов до нас, трактату знаменитого математика  Аріабхати. Друга глава цього твору була перекладена в 1879 році на французьку мову Л. Роде. Крім цього, з'явились переклади і дослідження різних редакцій математичних збірників "Шульба-сутра" ("Правила вірьовки").
Окрім свого основного твору , Аріабхата написав коментарі до "Сурья-сиддханте", астрономічного трактату ІV-V століття, але вони до нас не дійшли.
Цікаво:
Система, яку розробив Аріабхата: 33 приголосні букви санскритського алфавіту діляться на дві нерівні групи, 25 букв першої групи означають числа від 1 до 25, 8 букв другої групи - від 3 до 10.

Приклади  утворення чисел:

ri=4000,  ti=1100, mu=250 000,

kma=ka+ma=1+25=26, або ще:

 Алфавітна система Аріабхати дозволяє записати досить великі числа, оскільки для позначення наступних 18 позиційних місць використовуються ті ж голосні із спеціальними діакритичними знаками. З допомогою цієї системи можна було одне і те ж число виразити кількома словами. Наприклад:

Аріабхата дає наступне визначення віднімання:"Відкидання деякого числа із загального є відніманням; те, що залишається, називається залишком".

Цікаво формулює Аріабхата правило добування квадратного кореня: "Потрібно завжди розділити парне позиційне місце на подвоєний квадратний корінь  (попереднього) непарного позиційного місця; віднявши від непарного позиційного місця квадрат (частки), частку потрібно помістити( на лінії квадратного кореня). Це дає корінь". Така операція, якщо її виконати за Аріабхатою, займає півтори сторінки сучасної книжки.
 (За матеріалами книги А.И Володарский. Очерки истории Средневековой индийской математики. Изд. "Наука" М., 1977)

Статуя Аріабхаті Індійський міжуніверситетський центр астроном і астрофізики.