Родовід і геометрична прогресія

     Друзі, а ви цікавились своїм родоводом? З якого ви роду-племені, ким були ваші діди, прадіди? Чим займалися вони? Насправді кожна людина повинна знати такі речі. У наш час є великі можливості для того, щоб вивчити свій родовід. Аби було бажання. Дерево роду можна складати вручну, а ще є спеціальні програми для цього. Для створення дерева роду можна скористатися сайтом https://www.myheritage.com.ua/

Це надзвичайно цікаво. Але, безперечно , для цього потрібно розшукати інформацію про своїх дідусів і бабусь, прадідусів і прабабусь... Як? Звісно, найперше джерело - це ваші рідні, від яких можна дізнатися багато цікавого. Далі - виписки з метричних книг, архівні документи.

 

Ви, напевно, чули такий вислів "до сьомого коліна" ? Оте "сьоме коліно" не що інше як сьоме покоління ваших предків. Не кожний може похвалитися знанням своїх предків до "сьомого коліна". 

А цікаве, що й тут не обійшлося без математики! Справді світом правлять числа. Отож. у нашому родинному дереві ми маємо справу з геометричною прогресією  1,2,4,8,16,32,64... із знаменником 2.

 А сьоме коліно- це 64 ваших предки! 

"Для того, щоб народитися кожному з нас потрібно:

2 батьків

4 бабусі і дідусі

8 прабабусь і дідусів

16 прапрадідусів і бабусь

32 тетра-бабусь і дідусів

64 пента-бабусь і дідусів

128 нeксa-бабусь і дідусів

256 гепта-бабусь і дідусів

512 окта-бабусь і дідусів

1024 нона-бабусь і дідусів

2048 дека-бабусь і дідусів

Всього за останні 11 поколінь потрібно 4094 предки, і все це приблизно за 300 років до того, як ми з вами народилися!

Зупиніться на мить і подумайте ...

Скільки це доль, характерів, життєвий перемог та програшів.

Ми повинні відчувати подяку і любов до всіх наших предків, тому що кожен із них у кожному з нас!" І пам'ятаємо ще одне, що історія родини- це історія країни!

Ми всі одна сім'я! А разом - Україна!

Сьогодні 22 січня 2019 року минає 100 років з того дня,як було проголошено акт Злуки Української Народної Республіки (УНР) і Західно -Української Народної Республіки.  Вже стало доброю традицією у нашій школі відзначати цей день акцією "Рушник єднання", коли усі учні і вчителі беруться за руки і з вишиваних рушників створюють своєрідний барвистий живий ланцюг а тоді спільно виконують Гімн України.  Під час цього дійства в учасників піднесений святковий настрій.

День Героїв. Хода у вишиванках

23 травня ми дружно взяли участь у ході, присвяченій Дню Героїв. Разом із тисячами небайдужих тернополян, рідними загиблих на Сході наших захисників, представниками місцевої влади  ми пройшли від бульвару Данила Галицького до Театрального майдану. Це був особливий день. День, коли ми вшановуємо героїв, день єднання . Цей Марш - прагнення привернути до України увагу усього світу і не дати розгорітися новій світовій війні, зупинити російського агресора.

День Героїв відзначають понад сімдесят років. У суворі роки німецької окупації, у час  збройної боротьби з більшовиками, українці на чолі з ОУН вшановували пам’ять Героїв.

У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначити 23 травня як День Героїв.
Більше світлин тут: https://www.facebook.com/lelitka.lelitka/photos?lst=100003480661326%3A100003480661326%3A1527179386&source_ref=pb_friends_tl

Небесна сотня. Мрії, що обірвалися... Ми пам'ятаємо...

8-20 лютого -- четверта річниця розстрілів на Майдані. Ті дні стали одними з найтрагічніших в історії сучасної України.   Хтось мудрий сказав: із втратою кожної людини ми втрачаємо цілий Всесвіт. Чотири роки тому на Майдані та Інститутській ми втратили нашу Небесну Сотню. Героїв, які поклали життя, щоб ми могли жити в іншій, кращій Україні.  Вони теж хотіли жити. Кожен мав свої мрії, будував плани на майбутнє, малював в уяві свій маленький світ. Не судилося.

Дивилися фільм

 "ПОКАРАТИ, НЕ МОЖНА ВИПРАВДАТИ"

 У лютому 2014 моїм учням було по 11 років. Сьогодні вони - десятикласники. Про що думав кожний, вдивляючись у очі свідків тих подій?  У класі тиша... Лише лине "Плине кача по Тисині..."  

Вечір друзів шкільних -2018

Місце зустрічі  незмінне- актова зала рідної Тернопільської школи №19.  Сюди багато років поспіль злітаються як птахи до рідного гнізда її випускники. У нашому місті небагато шкіл, у яких збереглася ця прекрасна традиція - зустріч шкільних друзів. Нема, напевно, такого, хто б  через багато років не захотів знову пройти коридорами, по яких бігав або поважно проходжувався  у шкільні роки,  посидіти за партою ( на  якій, до слова,  часом тихенько, аби вчитель не побачив, писалися шпаргалки перед контрольною), заглянути у спортивну залу, де ганяють м'яча такі ж хлопчаки, які так само не поспішають на наступний урок у актову, де вперше вийшов на сцену і хвилювався, виступаючи перед глядачами ... Усе це було так давно, а ніби вчора...

І скільки б не пройшло років-5, 10, 20, а то і всі 35, - нас тягне , манить туди, де пройшло наше дитинство. Отак і цього разу зібралися випускники, аби зустрітися із друзями-однокласниками, вчителями. Як завжди переповнена зала, як завжди - тепла, особлива атмосфера. Сьогодні- усі діти, без імен-по-батькові . Сьогодні усі -учні, безтурботні і щасливі.

Так важко розлучатись з вами,

Але зустрінемось за рік ми знову.

Не розірвавши дружбу і роками,

збудуємо ми долю нову...

Ми вам говоримо "щасти!"

На всіх життєвих перегонах,

Нових вам днів, нових щасливих літ.

Живе між вами хай любов і згода.

Хай душу завжди осяває  мрія,

Хай будуть діти. внуки біля вас, 

Любові, віри вам, надії, 

З роси й води вам нині, в добрий час.

До Дня Соборності . "Рушник єднання"

Вже другий рік поспіль 22 січня в День Соборності (День Злуки) у нашій школі відбувається акція "Рушник єднання". І, звісно, ми не могли не долучитись до участі у цій події, яка стає вже традиційною. Живий вишиваний ланцюг - символ єднання, символ неподільності нашої незалежної держави. А для нас він є ще  і символом єднання шкільної родини - маленької частинки великої України.

 Слава Україні!