Показ дописів із міткою математика навколо нас. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою математика навколо нас. Показати всі дописи

пʼятниця, 3 листопада 2023 р.

Многогранники, логарифми, музика, мистецтво. Гадаєте , нічого спільного? Помиляєтесь!

 Так помиляєтесь!! І це довели учні 11-Б класу, захищаючи свої дослідницькі проєкти. Впродовж вивчення теми "Логарифмічна  функція " з алгебри та "Многогранники" з геометрії учні працювали над вибраними ними проєктами. Так Остапа Мниха, Яну Сидор зацікавила тема логарифмів, зокрема логарифми у музиці, акустиці, в інших галузях життя людини. Його доповідь була блискучою, грунтовною і цікавою.  Історією виникнення логарифмів, логарифмами у природі зацікавилась Софія Бойчук та Соломія Кривицька.

https://youtu.be/HF4l1oMF0Bo



https://youtu.be/zRbZg6u0vwc






Доповідь Остапа Мниха

   Проект на тему:

                                               Алгебра в музиці

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     Найяскравішим прикладом поєднання математики і музики є дослідження відомого математика Піфагора. Він першим здогадався про існування природного звукоряду і, щоб довести це, сконструював музичний інструмент-монохорд. Дослідження Піфагора лягли в основу науки акустики.

Також великим внеском у музику є дослідження Андреаса Веркмейстра. Завдяки його математичним розрахункам, які стали революційними, з’явилася клавіатура фортепіано.



 Андреас Веркмейстр                                                                                                           

Дослідженню музики присвячували свої роботи багато відомих математиків: Рене Декарт, Готфрід Лейбніц, Християн Гольдбах, Жан Д'Аламбер, Леонард Ейлер, Данило Бернуллі. Перша праця Рене Декарта - "Compendium Musicae" ("Трактат про музику"), перша велика робота Леонарда Ейлера - "Дисертація про звук». Ця робота 1727 року починалася словами: «Моєю кінцевою метою в цій праці було те, що я прагнув представити музику як частину математики і вивести в належному порядку з правильних підстав все, що може зробити приємним об'єднанням і змішуванням звуків". Лейбніц в листі Гольдбаху пише: «Музика є прихована арифметична вправа душі, що не вміє рахувати". І Гольдбах йому відповідає: "Музика - це прояв прихованої математики".

Чому ж прихованої? Адже в Стародавній Греції музика прямо вважалася частиною математики, а ще точніше, розділом теорії чисел. Першим, хто спробував висловити красу музики за допомогою чисел, був Піфагор - той самий, чиїм ім'ям названа знаменита теорема. І в XVII столітті французький філософ, фізик, математик Марен Мерсен в трактаті «Істина наук проти скептиків або піроніків" також розглядав музику як галузь математики. Піфагор був не лише математиком і філософом, а й теоретиком музики. Він займався пошуками музичної гармонії, оскільки вірив у те, що така музика необхідна для очищення душі і лікування тіла і здатна допомогти розгадати будь-яку таємницю. Одного разу, проходячи повз кузню, Піфагор випадково почув, як удари молотів створюють цілком певне співзвуччя, і після цього зайнявся експериментами, намагаючись знайти співвідношення між висотою тону і числами. За допомогою чаші з водою і однострунної арфи він вивчив взаємозв'язок між рівнем води і довжиною струни і виявив, що половина довжини струни піднімає ноту на одну октаву вгору.

Вісім звуків - до, ре, мі, фа, соль, ля, сі, до - найдавніша музична гама. В наші дні темперована гамма включає в себе дванадцять нот, включаючи діези і бемолі, але в основі її лежить винахід, за який ми повинні дякувати Піфагору. Існує припущення, що Піфагорів лад - його гаму - удосконалив Архит, але і в античній Греції, і в епоху Відродження гаму з восьми звуків називали Піфагора діатонічною гамою.

Піфагорова теорія музики досягла навіть небес. Піфагор поділяв уявлення про сферичності світобудови і при цьому першим назвав Всесвіт «космосом». У ті часи крім Землі, Місяця і Сонця були відомі тільки Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн. Але ще Піфагор припустив існування «анти-Землі» і при цьому виділяв 10 небесних тіл. Зрозуміло, це твердження було тоді чисто теоретичним: число «10» для нього символізувало гармонію Всесвіту. Пізніше він захопився ідеєю «музики сфер», прагнучи пов'язати консонантні (гармонійні) звуки з планетарними сферами. Він виходив з того, що інтервал в просторі між планетами - той же, що і шкала висоти музичного звуку. Кожна планета, рухаючись з постійною швидкістю, проходить певну відстань, створюючи звук. У міру того як відстань планет від центру збільшується, а обертання планет прискорюється, звук стає вище. Саме так Піфагор уявляв собі музику, яка звучить по всьому Всесвіті. Про вплив музики на людину з давніх давен було добре відомо багатьом вченим, однак на зв'язок музики і чисел першим вказав саме Піфагор. Таким чином Піфагор отримав перший ключ до поняття музичного інтервалу в діатонічному звукоряді. Якщо вдаватися до конкретики, то варто уточнити яким чином у піфагореїзмі була облаштована «гармонія сфер». Відповідно до точки зору, яка видається досить імовірною, «в найдавнішому варіанті (у самого Піфагора) йшлося тільки про три сфери зірок (включаючи планети), а саме Місяця і Сонця, вони співвідносяться із трьома інтервалами: квартою (3:4), квінтою (2:3) і октавою (1:2). Таким чином вся музично-математична сутність космосу сповна вписується у тетрактиди. Відповідно до цього, гармонія сфер – це пропорція трьох планет і чотирьох чисел 6:8:9:12, що містить у собі всі три види середніх – геометричне, арифметичне і гармонічне. Загалом, це відкриття Піфагора подано у «Арифметиці» Нікомаха («найдосконаліша гармонія», τελειοτάτη ἁρμονία, Arithm. II,29) і Боеція («найдосконаліша гармонія», maxima perfectaque armonia, Arithm. II, 54)

 

Піфагор стверджував, що «музика дуже благотворно діє на здоров'я, якщо займатися нею належним чином». Тому піфагорійці, «відходячи до сну, очищали розум від денного сум'яття і шуму певними піснями й особливого роду мелодіями і цим забезпечували собі спокійний сон з небагатьма і приємними сновидіннями». Одного разу Піфагору вдалося вгамувати гнів п'яного дебошира юнака просто тим, що він звелів флейтисту зіграти урочисту мелодію. Тим самим філософ не тільки відкрив цілий ряд музичних ефектів, але і знайшов їм практичне застосування в навчанні та медицині.

Акустика та музика: Номери клавішів на роялі є логарифмами чисел коливань відповідних звуків; номер октави є цілою частиною, а номер звуку в даній октаві мантисою(дробова частина логарифма за основою 2) цього логарифма. Наприклад, в тоні sol третьої октави, в числі 3 + 7/12 (= 3,583), число 3 є характеристикою логарифма числа коливань цього тону, a 7/12 (= 0,583) - мантиса того ж логарифма при основі 2; отже, число коливань в 23,583, тобто в 11,98, раз більше числа коливань тона do першої октави.

Логарифмічна шкала децибел використовується для вимірювання гучності звуку. Це дозволяє представити широкий діапазон звукових рівнів, від найтихішого до найгучнішого, в зручній формі. Тип шкали вимірювань логарифмічних величин, що побудована на основі використання логарифмічного перетворення. Для побудови логарифмічних шкал зазвичай використовуються системи десяткових або натуральних логарифмів, а також система логарифмів з основою два.

Крім того, для багатьох органів чуття величина відчуття є пропорційною логарифму впливу. Наприклад, в музиці ноти, що розрізняються за частотою вдвічі, сприймаються як одна і та ж нота на октаву вище, а інтервал між нотами у півтону відповідає відношенню їх частот 21/12. Тому нотна шкала — є логарифмічною з використанням логарифма з основою 2. Крім того, відповідно до закону Вебера — Фехнера, гучність звуку на сприйняття також пропорційна логарифму його інтенсивності (зокрема, логарифму потужності, що випромінюється звуковою колонкою). Тому на амплітудно-частотних характеристиках звуковідтворюючих пристроїв застосовують логарифмічний масштаб по обох осях.

 Джерела використанні під час дослідження:

 

https://www.youtube.com/watch?v=sBhEi4L91Sg&pp=ygURbG9nYXJpdGhtaWMgc2NhbGU%3D

https://math2service.blogspot.com/p/blog-page_12.html

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%86%D0%B8%D0%B1%D0%B5%D0%BB

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%84%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D1%88%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B0

https://naurok.com.ua/rozrobka-uroku-gri-na-temu-logarifmichna-funkciya-osnovni-vlastivosti-logarifmiv-122090.html

https://ppt-online.org/72201

https://buki.com.ua/blogs/logarifm-ta-iogo-zastosuvannya/

 

                                                     

                                                                                                                                                                                                                                                            

 Презентація проєкту "Логарифми" Соломії Кривицької заслуговує найвищої оцінки! Молодець!




З геометрії охочих до досліджень виявилось більше. 
Тему "Зірчасті многогранники" досліджувала  Софія Бойчук.
 Многогранники в архітектурі та мистецтві зацікавили Яну Сидор і Катю Вербіцьку. Доповідачі не лише цікаво розповідали про історію вивчення многогранників, про їх види, утворення, про многогранники у мистецтві ( згадали про художника Ешера), архітектурі  ( від найдавніших споруд- пірамід -- до сучасних будівель), але й створили модель зірчастого многогранника (Софія Бойчук) і модель єгипетської піраміди Хеопса у масштабі.

















Цікавим, насиченим був виступ Соломії Кривицької .Тема її дослідження - многогранники. Учні дізналися про многогранники Кельвіна, про історію вивчення многогранників. А також про загадковий об'єкт у формі многогранника з круглим отворами, який зберігається у музеї Бельгії. За словами Гвідо Крімерса, існує кілька версій призначень цього  многогранника: символ влади, пристрій для гри, вимірювальний прилад. Достеменно невідомо,тож є простір для досліджень. 
А ще у своєму виступі Соломія запропонувала цікаву головоломку, пов'язану із многогранником-додекаедром ( двадцятигранником).















 Молодці!

четвер, 29 вересня 2022 р.

Застосування властивостей логарифмічної функції.

 Вітаю!

У відео- вправи на застосування властивостей логарифмічної функції, а саме: порівняння виразів, що містять логарифми, знаходження області визначення функції побудова графіка функції, розв'язування рівнянь графічно. 

https://www.youtube.com/watch?v=dze7RxHe6fc





На світлинах приклади знаходження області визначення складніших функцій.




 Запишіть у зошитах розглянуті вправи і виконайте 
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ за підручником : 
№5.4; 5.6; 5.18; 5.20(2), 5.20 (2), 5.28(парні).


Цікавинки про логарифми

Логарифми у природі
Логарифми у природі пов'язані із логарифмічною спіраллю



У соняшнику насіння розташована дугами, близькими до логарифмічної спіралі


Яскравим прикладом логарифмічної спіралі у природі є сукуленти






Суцвіття цієї екзотичної кімнатної рослини часто закручується у спіраль. Це -Антріум Шерцера.


Мушлі багатьох молюсків мають форму логарифмічної спіралі





Роги тварин ростуть лише з одного кінця. закручуючись по логарифмічній спіралі




 Усім знайомий мешканець морів та океанів морський коник також має форму логарифмічної спіралі.



Вчені довели, що ці маленькі істоти жили на нашій планеті ще 13 мільйонів років тому. Їх є величезна кількість різновидів, вони досягають розмірів від 2 до 30 см. А завдяки особливій своїй анатомічній будові, формі вони плавають вертикально.
 На даний час багато видів коників знаходяться на межі вимирання.


 За логарифмічною спіраллю формується тіло циклону


Галактика Боде має форму логарифмічної спіралі




Галактика Боде — галактика у сузір'ї Велика Ведмедиця. M81 — чудовий приклад будови спіральної галактики, з майже ідеальними рукавами, що доходять майже до самого центру. Вікіпедія
Відстань до Землі: 11 740 000 світлових років
Вік: 1,331Е10 років
Радіус: 45 000 світлових років
Зірки: 250 мільярдів
Координати: Пряме сходження 9h 55m 33s | Схилення +69° 3′ 55″

У світі ще багато цікавого! А ще- усе пов'язано з МАТЕМАТИКОЮ!

пʼятниця, 3 січня 2020 р.

Новорічно-різдвяна геометрична краса!


Надворі 3 січня, а за вікном ніякої зимової краси. Що ж, доведеться шукати її на просторах інтернету. 
Фотограф з далекої Канади Дон Комаречка робить неймовірні макросвітлини сніжинок! І це справді дивовижно-казково! Свої фотошедеври фотограф опублікував у книзі "Sky Crystals:unraveling the Misteries of Snowflakes". У цій книзі можна навіть знайти поради. як правильно фотографувати сніжинки. 
За матеріалами:
https://www.obozrevatel.com/ukr/lady/life/03586-kazkova-krasa-20-divovizhnih-makrofoto-snizhinok.htm





















А ці світлини від фотохудожника Андрія Осокіна http://moving.in.ua/?p=11626 :














Дорогі друзі, ви, напевно, помітили, що усі сніжинки мають правильну шестикутну форму,  немає восьмикутної, п'ятикутної чи ще якоїсь сніжинки!
 А відповідь на це запитання можна отримати, переглянувши відео :
 А тут МК як вирізати шестикутну сніжинку:

 А для релаксу - відео з моїми сніжинками-витинанками: