Родовід і геометрична прогресія

     Друзі, а ви цікавились своїм родоводом? З якого ви роду-племені, ким були ваші діди, прадіди? Чим займалися вони? Насправді кожна людина повинна знати такі речі. У наш час є великі можливості для того, щоб вивчити свій родовід. Аби було бажання. Дерево роду можна складати вручну, а ще є спеціальні програми для цього. Для створення дерева роду можна скористатися сайтом https://www.myheritage.com.ua/

Це надзвичайно цікаво. Але, безперечно , для цього потрібно розшукати інформацію про своїх дідусів і бабусь, прадідусів і прабабусь... Як? Звісно, найперше джерело - це ваші рідні, від яких можна дізнатися багато цікавого. Далі - виписки з метричних книг, архівні документи.

 

Ви, напевно, чули такий вислів "до сьомого коліна" ? Оте "сьоме коліно" не що інше як сьоме покоління ваших предків. Не кожний може похвалитися знанням своїх предків до "сьомого коліна". 

А цікаве, що й тут не обійшлося без математики! Справді світом правлять числа. Отож. у нашому родинному дереві ми маємо справу з геометричною прогресією  1,2,4,8,16,32,64... із знаменником 2.

 А сьоме коліно- це 64 ваших предки! 

"Для того, щоб народитися кожному з нас потрібно:

2 батьків

4 бабусі і дідусі

8 прабабусь і дідусів

16 прапрадідусів і бабусь

32 тетра-бабусь і дідусів

64 пента-бабусь і дідусів

128 нeксa-бабусь і дідусів

256 гепта-бабусь і дідусів

512 окта-бабусь і дідусів

1024 нона-бабусь і дідусів

2048 дека-бабусь і дідусів

Всього за останні 11 поколінь потрібно 4094 предки, і все це приблизно за 300 років до того, як ми з вами народилися!

Зупиніться на мить і подумайте ...

Скільки це доль, характерів, життєвий перемог та програшів.

Ми повинні відчувати подяку і любов до всіх наших предків, тому що кожен із них у кожному з нас!" І пам'ятаємо ще одне, що історія родини- це історія країни!

Ми всі одна сім'я! А разом - Україна!

Сьогодні 22 січня 2019 року минає 100 років з того дня,як було проголошено акт Злуки Української Народної Республіки (УНР) і Західно -Української Народної Республіки.  Вже стало доброю традицією у нашій школі відзначати цей день акцією "Рушник єднання", коли усі учні і вчителі беруться за руки і з вишиваних рушників створюють своєрідний барвистий живий ланцюг а тоді спільно виконують Гімн України.  Під час цього дійства в учасників піднесений святковий настрій.

В очікування "Особливої" казки

23 грудня на діток з інвалідністю чекає особливе свято - "Особлива казка". Ми раді, що теж долучилися до творення цієї казки. Максимко, Андрійко та Даринка отримають свої подарунки від нас, учнів 11-А, і листи. 

Тернопільська Катедра відкрила свої двері і для нас. Останній день навчально-пізнавальної практики у 10-А

В останній день практики ми вирішили відвідати підземелля під Архикатедральним Собором УГКЦ. Як відомо, у квітні цього року їх було відкрито для відвідування тернополянами та гостями міста. Під час другої світової війни приміщення використовувалось як госпіталь для німецьких солдат. У часи совєтів  у Катедрі розміщувалась картинні галерея . Я пам'ятаю. як навчаючись в інституті, ми ходили дивитися сюди на твори живопису. А підвали були завалені будівельним сміттям.
Відреставроване підземелля тепер -ще одна  музейна локація. Тут  розміщена експозиція "Тернопіль сакральний", присвячена храмам Тернополя - тим, які збереглися до нашого часу, і тим. яких безжалісно знищила комуністична влада. Мої десятикласниками з цікавістю слухали розповіді п. Андрія про видатних тернополян - "Тернопільського Шептицького" отця Володимира Громницького, культурного діяча, письменника, краєзнавця Ігоря Герету, отця Степана Ратича, отця Миколу Шаварина. Після огляду крипти ми мужньо подолали 88 крутих сходинок і піднялися на вежу і послухали дзвін.
Ця чудова мандрівка - ще одне відкриття свого рідного міста. прочитання ще однієї невідомої сторінки рідного краю. А тепер - гайда на канікули! Гарного літа, мої любі! Канікули - останні. тож провести вам їх з користю для здоров'я, для душі!

Більше світлин на ФБ тут:

https://www.facebook.com/lelitka.lelitka/media_set?set=a.1582554468537227.1073742063.100003480661326&type=3&uploaded=38

Навчальна практика має бути пізнавальною і цікавою! Надзвичайні мініатюрні вітрильники у краєзнавчому музеї! Спішіть бачити!

Серед різних форм проведення навчальної практики передбачено "відвідування виставок досягнень науково-технічної творчості". Звучить сухо, не дуже цікаво, але... не в нашому випадку. Після трудів на благо рідної школи ми вирішили трішки підвищити свій культурний рівень. Кращого, ніж екскурсії у краєзнавчий музей і  не вигадати. а якщо врахувати, що тут відкрилася неймовірна виставка із серії тієї самої"науково-технічної творчості". то це було саме те. що нам треба. 

 1 червня у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відкрилась незвичайна виставка майстра з Волині Володимира Пантелеймоновича Ящука "Мініатюрні моделі вітрильників у пляшках". До слова, пан Володимир народився на Тернопільщині у селі Підволочиського району в родині вчителів. Але доля закинула його на Волинь. І вже давно він мешкає у селі  недалеко від Луцька. Понад тридцять років Володимир Пантелеймонович збирає моделі кораблів різних епох, різних країн і поміщує їх у пляшки. Понад двісті таких витворів він привіз показати тернополянам ( ну і нам. звісно).Цікаво, що для виготовлення своїх моделей майстер використовує найнесподіваніші матеріали. Корпуси його вітрильників, барказів, військових кораблів він зазвичай виготовляє з бамбуку, а от для  "пошиття" вітрил використовує  поряд із пофарбованим тонесеньким папером...павутину, шкірку цибулі, банана, помідора, часника,  На створення однієї моделі витрачається максимум 30 годин.
 Серед його мініатюрних кораблів судна Колумба, Васко да Гама, Магелана, козацькі чайки, баркази. дуби, сучасні військові кораблі  і пасажирські лайнери... Є дитяча мультяшна серія, а також серія "Пірати Карибського моря".
Багато з моделей є рухомими , з несподіванками. 
Володимир Пантелеймонович винайшов різні способи кріплення своїх кораблів. Їх налічується аж 15. Найрізноманітніші: кріплення на волосині, на капронову нитку, на пружинки, на петельки тощо. Завдяки різним кріпленням вітрильники усередині пляшки можуть "похитуватись на хвилях",перевертатись. У цьому можна пересвідчитись самому, адже на деяких пляшках є спеціальні позначки- стрілочки, кнопки, які керують несподіванками у пляшках. 
Захопився кораблями пан Володимир ще тоді. коли молодим служив на Балтійському флоті. Зрозуміло, щоб створити ці шедеври. необхідно мати грунтовні знання з історії кораблебудування ( до слова,  пан Володимир закінчив Луцький національний технічний університет). 
Ще одне захоплення Володимира Пантелеймоновича - шахи. Він є автором багатьох шахових задач. На своїй сторінці у ФБ він розміщує власні  різноманітні шахові задачі, деякі з них навіть мають морські назви. 
Надзвичайно цікавий співрозмовник, відкритий і щирий. Особисто на мене саме таке враження справила ця людина. Тож після знайомства з ним я і вирішила показати цю чудову виставку своїм десятикласникам.  І гадаю, що не прогадала. Тож, хто ще не бачив цих унікальних шедеврів, спішіть побачити!  Дякую, Володимире Пантелеймоновичу за чудові миті спілкування із вашим мистецтвом!

 Фоторепортаж із виставки дивись тут:

https://www.facebook.com/lelitka.lelitka/media_set?set=a.1579120485547292.1073742062.100003480661326&type=3&uploaded=51

У Міжнародний день музеїв - до Тернопільського обласного краєзнавчого музею!

А чи знаєте ви, що
-урочисте відкриття Подільського музею Товариства “Народна школа”, колекційні збірки якого стали основою нинішнього  Тернопільського обласного краєзнавчого музею, відбулося 13 квітня 1913 р. 
-перша музейна експозиція була розміщена у чотирьох великих залах Товариства “Народна школа” на тодішній вулиці Качали, 2 (будинок зберігся, нині – це бульвар Тараса Шевченка). 
-найбільшою була нумізматична колекція, тільки в експозиції було виставлено понад 1300 монет та 58 медалей різного часу.Серед виставлених природничих матеріалів був унікальний метеорит, вагою майже два кілограми.
-у роки Другої світової війни музей    був пограбований (вдруге це було під час зміни влади у 1939 р.). Гітлерівці вивезли 49 найцінніших живописних полотен західноєвропейських художників ХVІІІ – ХІХ ст., решту колекцій було врятовано завдяки мужньому вчинкові наукового працівника музею Стефанії Садовської, яка самотужки перенесла фондові збірки у глибокі підвали музею та оберігала їх до закінчення бомбувань у місті. 1948 р. вона була нагороджена орденом “Знак Пошани”.

        Кількість врятованих по війні експонатів становила майже 26 тисяч одиниць збереження.

Більше цікавого про наш музей на сайті  тут:

http://tokm.com.ua/istoriya-muzeyu

Цікавинки про музеї

Капітолійський Музей (Capitoline Museums), найстаріша публічна колекція мистецтв в світі, почав свою роботу в 1471 році, коли папа Сикст IV пожертвував ряд важливих для народу Рима древніх скульптур; музей Ватикану (Vatican Museums), другий найстаріший у світі музей, він почав свою історію з моменту першої публічної виставки, котра складалася так само з представлених публіці колекції скульптур, збирання якої було ініційовано Папою Юлієм II ще в 1506 році; Британський музей (British Museum) вперше був відкритий для публіки 15 січня 1759 року.
Міжнародний день музеїв з’явився в календарі в 1977 році, коли на черговому засіданні ICOM (International Council of Museums - Міжнародна рада музеїв) була прийнята пропозиція радянської організації про встановлення цього свята. І з 1978 року цей день відзначається щорічно більш ніж у 150 країнах. (за матеріалами https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=105&year=2018
  Сьогодні попри те. що небо було захмарене і заплакане, ми вирішили провести останні уроки не де-інде, а у нашому краєзнавчому музеї. Тим паче, що саме сьогодні Міжнародний день музеїв. Спочатку переглянули експозицію старовинних ікон з фондів музею у виставковій залі, відвідали залу, присвячену Георгу Пінзелю, а також виставку витинанок і народних ляльок "Мережана весна".  

А далі - пізнавальна прогулянка залами музею.Дехто, вявляється, вперше тут був.

Вирішили, що на наступний рік разом підемо на "Ніч в музеї".

Небесна сотня. Мрії, що обірвалися... Ми пам'ятаємо...

8-20 лютого -- четверта річниця розстрілів на Майдані. Ті дні стали одними з найтрагічніших в історії сучасної України.   Хтось мудрий сказав: із втратою кожної людини ми втрачаємо цілий Всесвіт. Чотири роки тому на Майдані та Інститутській ми втратили нашу Небесну Сотню. Героїв, які поклали життя, щоб ми могли жити в іншій, кращій Україні.  Вони теж хотіли жити. Кожен мав свої мрії, будував плани на майбутнє, малював в уяві свій маленький світ. Не судилося.

Дивилися фільм

 "ПОКАРАТИ, НЕ МОЖНА ВИПРАВДАТИ"

 У лютому 2014 моїм учням було по 11 років. Сьогодні вони - десятикласники. Про що думав кожний, вдивляючись у очі свідків тих подій?  У класі тиша... Лише лине "Плине кача по Тисині..."