Серед українців з давніх давен побутувало поважне ставлення до освіти. Батьки намагалися будь-що віддати своїх дітей у науку.
Розумове виховання завжди було, є і буде невід'ємною складовою частиною української народної педагогіки. Українці завжди розуміли важливість розумового виховання. Розум, мудрість вважаються одними з найважливіших людських якостей. Це відображалось у фольклорі: "Гарна пташка пером, а людина розумом", "Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати", "Не бажай синові багатства - бажай розуму". Народ був переконаний, що від розуму, знань залежить успіх дитини у житті. Але розум - це не лише знання, а вміння застосовувати набуті знання на практиці, у житті.
Велике місце у розумовому вихованні належало розвитку математичного мислення. Батьки задавали своїм дітям загадки- задачі про членів родини, про тварин, птахів, пастухів. Ці цікаві задачки передавались із покоління в покоління і дійшли до наших днів. Діти люблять такі загадки -задачі розв'язувати самі, задавати своїм рідним. Ось приклади таких загадок-задач:
1. Дві матері, дві доньки та бабуня із внучкою скільки душ в сім'ї? (троє);
2. Скільки їх було: мати, дочка, брат, сестра, племінниця? (троє - мати, дядько, дочка).
Такі завдання вчили ще мислити логічно, вчили розбиратись у родинних стосунках.
Поширеними були і наступні задачі:
1.Летіли горобці, сіли на стовпці, як сядуть по одному - один горобець зайвий, як сядуть по два - один стовпець зайвий. Скільки було горобців і скільки стовпців? (чотири горобці. три стовпці);
2.Пасли два хлопці поросят, і один каже другому:"Дай мені одне порося, то в нас буде порівну". Другий каже: "Дай ти мені одне, то в мене буде якраз удвічі більше, як у тебе" . По скільки було поросят? (5 і 7).
3. П'ять, п'ятнадцять, без двох двадцять, семеро, троє, ще й малих двоє. Скільки буде? (50)
4. Сім, сімнадцять, без двох двадцять, троє, ще й малих двоє.
5. Летіли гуси: один попереду, два позаду, два попереду, один - позаду. один між двома і троє вряд. скільки було гусей?
6. Летіли гуси, а назустріч їм гусак.
-Здорові були, сто гусей.
- Нас не сто. Щоб нас було сто, треба стільки, та ще пів стільки, та ще чверть стільки і ти один. Отоді й буде сто. То ж скільки було гусей?
7. В родині 5 братів. кожен має сестру. Скільки ж дітей у родині?
Народна педагогіка стверджує, що чим цікавіше навчання, тим легше дитині навчатися. Тож, безумовно, прищеплювати любов до навчання необхідно змалечку. І , звісно, це можна робити і розв'язуючи математичні задачі, зокрема, цікаві, ті, які створив народ. І не має значення, чи ваша дитина - дошкільня, чи першокласник, чи учень середньої школи, такі задачі завжди є
корисними.
На завершення наших коротеньких "батьківських зборів" українська народна казка , записана Миколою Зінчуком у 2009 році від Карвацької Т. І.(1922 р.н.), мешканки с. Гулі Барського району Вінницької області. Прочитайте разом з дітьми. Дай, Боже, нашим діткам вирости мудрими!
"Іван-математик"
Іван-математик
Жив собі пан. У нього були слуги Іван та Гаврило. Щоб
придобритись до пана, Іван попросив жінку, щоб вона запекла панові курку в
подарунок. Жінка це все зробила, і поніс Іван до пана. Пан каже:
— То поділи, Іване, нам курку.
Став Іван ділити:
— Голова — панові, бо він голова. Хвіст — пані, бо вона іде
за паном; ноги — паничам, щоб прудко бігали, крила — дівчатам, щоб танцювали і
літали, а тобі, Іванище, ціле туловище.
Пан подякував Іванові і велів нагрузити повен віз збіжжя.
Гаврило подивився, що Іван так багато отримав і наказав жінці запекти п’ять
індиків. Запекла жінка. Пішов Гаврило до пана, а поділити не міг.
— Поклич Івана, він поділить.
Почали ділити, всіх шість, а індиків п’ять. Іван ділить і
приказує:
— Пан, паня і індик — три; двоє паничів і індик — три; дві
баришні і індик — три; два індики і Іван — три.
Подякував пан Іванові і дав знову повен віз збіжжя. А
Гаврило не отримав нічого.
1673 року (за деякими даними - 1674 року) німецький математик Готфрід Вільгельм фон Лейбніц сконструював свою 
Попередник "Залізного Фелікса" - арифмометр Однера був сконструйований жителем Петербурга Вільгодтом Однером у 1890 році. Він із своїм компаньйоном налагодив їх випуск - по 500 штук на рік. До 1914 року у самій лише Росіїї їх кількість перевищувала 22 тисячі. У першій половині 20-го століття ці арифмометри були чи не єдиними механічними математичними машинами, що користувались широким попитом у найрізноманітніших галузях діяльності.
Пан подякував Іванові і велів нагрузити повен віз збіжжя.
Гаврило подивився, що Іван так багато отримав і наказав жінці запекти п’ять
індиків. Запекла жінка. Пішов Гаврило до пана, а поділити не міг.
