Цього разу наш маршрут пролягав до сусіднього обласного центру Івано-Франківська. потім - Крилос, Галич і найменший районний центр Тернопільщини м. Підгайці.
Гідом був Олег Миколайович. Від нього ми дізнались багато цікавого впродовж всієї екскурсії.
Перша зупинка - Івано-Франківськ. Чудове затишне прикарпатське місто, обласний центр .Чимсь трішки нагадує Львів, чимсь - наш рідний Тернопіль.
Екскурсія містом розпочалась на головній площі міста.
У колишньому Станіславові ( чи Станіславі) є своя стометрівка довжиною 450 метрів, яяка нагадує львівську. Хоча нам здалося. що вона все ж не така людна. Але має свою родзинку - металеві ковані скульптури вздовж цієї пішохідної прогулянкової зони. Виявляється, у 2003 році у місті стартував фестиваль "Свято ковалів". От з того часу у місті і з'являються нові ковані скульптурні шедеври. Кому цікаво, може більше прочитати про ці скульптури тут:http://report.if.ua/gazeta/neformat/Misto-kovanyh-skulptur/
Цікавинкою є фонтан схожий на літаючу тарілку. Під ним можна сховатися. Особливо це . мабуть, весело. коли фонтан працює.
Побували ми у Музеї мистецтв Прикарпаття, який розташований у найдавнішій архітектурній споруді міста - ренеснсному Костелі Непорочного зачаття Діви Марії 17 століття. Мали можливість побачити полотна Антона Монастирського, дерев'яні скульптури всесвітньо-відомого скульптора Йогана Георгія Пінзеля, які 2013 року побували у французькому Луврі. Велика колекція творів сакрального мистецтва заворожує.
Звісно, не могли оминути увагою знамениту Івано-Франківську міську ратушу, Кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці УАПЦ, фортечну галерею "Бастіон" ( тут можна побачити схованого під скло мури єдиного вцілілого
південно-західного бастіону та каземати. А ще тут безліч цікавих крамничок, арт-майстерні, де художники проводять майстер-класи тощо).
Ну а дівчатка, звісно. посиділи у кріслі поряд із австрійським паном Францем.
Далі був Крилос. Саме тут починалася історія славного Галича, тут похований князь Ярослав Осмомисл. Тут кожен камінь дихає історією. Тут у церкві Успіння Богородиці знаходиться чудотворна ікона Матері Божої.
В музеї історіїї Галича ми побачили унікальну виставку церковної атрибутики.
Стародавній Галич зустрів нас похмуро. Вже трішки сутеніло. небо затягли хмари. Але попри все ми оглянули великий макет стародавнього міста. Він набагато більший за макет нашого Тернополя. Поряд знаходиться музей караїмів. На жаль. він був закритий. Але Олег Миколайович нам трохи розповів про караїмів.
Розпочався дощ. Тож далі наша подорож була під шум дощу. не припинився він і в Підгайцях.
Підгайці - місто із унікальною архітектурою. Щоправда. у дуже занедбаному. зруйнованому стані, що дуже сумно. Гадаю, наші юні туристи мають це бачити. Може. вони докладуть у недалекому майбутньому зусиль, аби зберегти хоча би те, що залишилось. для нащадків.
Подорож добігла кінця. Мрія завершити її пікніком у лісі. на жаль. не збулася. Завадив дощ. Але, як на мене. діти,. ви отримали більще. Ви доторкнулись до історії рідного краю, дізнались те, про що не чули на уроках у школі, від батьків. Можливо, хтось з вас захоче через багато років ( чи не уже) ще побувати у цих краях, а хтось спробує щось змінити у своєму житті. Приєднуюсь до побажання Олега Миколайовича: подорожуйте! Життя таке коротке, що не варто його витрачати намарно. Полюйте за новими цікавими, корисними враженнями!
Це лише коротенький звіт про подорож.
Немає коментарів:
Дописати коментар