Колись давно жив на світі маленький Струмочок. Він спускався з гір у прекрасну зелену долину. А одного разу Струмок добіг до пустелі. тут він зупинився і задумався:"Куди ж бігти далі?" Попереду було стільки нового. невідомого. Тому йому стало страшно. Аж раптом він почув Голос:
- Сміливіше! Не зупиняйся на досягнутому, попереду ще чимало цікавого!
Але Струмочок не наважувався. Йому дуже хотілось стати великою повноводою рікою, але... було страшно. Він дуже боявся змін, боявся ризикувати.
Тоді Голос знову звернувся до нього:
-Якщо ти зупинишся, то ніколи не довідаєшся. на що ти здатен насправді! Просто повір у себе, і тоді ти за будь-яких умов зможеш знайти правильний шлях! Біжи ж далі!
І Струмочок, зважився! Побіг пустелею. Йому було дуже кепсько. Адже навкруги були незнайомі місця, виснажлива спека з кожним днем висмоктувала останні сили. І за кілька днів Струмочок висох...
Та малесенькі крапельки, які випарувалися, зустрілися високо в небі, об'єднались в одну велику хмару й попливли далі над пустелею.
Довго мандрувала хмара. доки не дісталася до моря. І тут Струмочок пролився у море численними маленькими краплинами дощу. Погойдуючись на хвилях, він щасливо усміхався. Раніше, коли жив у долині, Струмок навіть мріяти не міг про таке, тож подумав захоплено: "Я кілька разів змінював форму, а лише зараз мені здається, що нарешті став самим собою!"
Отож, любі мої. не зупиняйтесь на досягнутому. Пробуйте, і у вас все неодмінно вийде! Це, звичайно, стосується і математики!
Немає коментарів:
Дописати коментар