26 березня 1913 року в столиці
Угорщини Будапешті у сім’ї
єврейських учителів Анни і Лайоша Ердешів народилась третя дитина –
хлопчик, якого назвали Полом. Пол став єдиною дитиною у подружжя, адже його
старші дві сестри померли до його народження у віці 3 та 5 років.
У 1914 році батько Пола потрапив у російський
полон ( йшла Перша світова війна). Мати
ж продовжувала викладати математику. Вихованням хлопчика займалась гувернантка-німкеня.
Пол ріс надзвисано допитливим і
обдарованим хлопчиком. У три роки він чудово рахував. а у чотири спокійнісінько
вираховував подумки вік своїх друзів у секундах. Мати, побоюючись інфекційних
хвороб, найняла для сина приватного вчителя. Тож освіту маленький Пол отримав
вдома. Взагалі, побут хлопця великою мірою залежав від батьків. За власними
спогадами математика, навіть шнурівки на черевиках він навчився зав’язувати років у одинадцять, а
скибку хліба власноруч намастив маслом у 21 рік. За словами Пола у старших класах він
навчався що через рік, бо мати оберігала його, щоразу змінюючи школу в
залежності від думки, яка у неї склалась щодо тієї чи іншої школи.
З 1928 року євреям дозволили навчатись
у в угорських вищих навчальних закладах за умови, що вступник є переможцем національних конкурсів. Так у
1930 році Пол Ердеш сімнадцятирічним юнаком вступив до Будапештського
університету. За чотири роки він отримав звання доктора і виїхав у Манчестер. що у Великобританії, де отримав
стипендію. Подорожуючи Англією, Пол Ердеш познайомився із математиками Годфрідом
Г. Гарді з Кембріджа, Станіславом Улямом. який емігрував зі Львова.
У 1938 році математик отримав першу посаду у
США в Прінстоні. та довго не затримався, бо керівництво вважало його «дивакуватим
та нетрадиційним». З того часу Ердеш став мандрівним математиком. Він мандрував
з одного математичного інституту до іншого, і так до кінця життя.
Ердеш подорожував між науковими
конференціями і домами колег по всьому світу. Він з’являвся на порозі із словами « мій мозок
відкритий» і залишався на час, небхідний для спільної підготовки кількох
статей, щоб знову поїхати далі ще за
кілька днів. Він щедро ділився із оточуючими своїми математичними ідеями, легко
відгукувався на чужі ідеї.
У 1941 році із Полом Ердешом стався
курйозний випадок. Йшла Друга світова війна. Пол разом із колегами Артуром
Стоуном та Шізуо Какутані виїхали на природу до моря. Друзі не помітили вивіски
«Вхід заборонено». тому преспокійно фотографувались на пагорбі з вежеюна згадку.
За це їх ФБР звинуватило у шпіонажі і заарештувало. Непорозуміння було швидко
вирішене, але факт запису до актів ФБР перешкоджав Полові пізніше у часи непримиренного
антикомунізму в США у 1940-1950-ті роки.
Лише через 10 років у 1948 році
Ердеш зміг відвідати свою матір і друзів в Угорщині.
1952 — отримав місце в університеті Нотр Дам (США),
у 1954
році, незважаючи на попередження комісії про втрату права повернутись при
виїзді за межі США, Ердеш вирушив на конференцію до Амстердаму і
втратив «зелену карту».
У 1960-х рр. він погодився
працювати в Єрусалимському університеті, бо в Англії та Нідерландах його
перебування було небажаним. Лише 1963, після багатьох відхилених запитів,
він отримав дозвіл на в'їзд до США. Офіційно причину відмов не називали.
Пізніше на основі службових документів виявилось, що негативно вплинули арешт у
1941 році та знайомство з китайським математиком Лу-Кенґ Хуа..
30 років він офіційно вважався
працівником університету в Єрусалимі, насправді ж, за своєю уже звичною
манерою, подорожуював з одного універститету до іншого, щоби співпрацювати з
колегами-математиками. У цій співпраці Ердеш опублікував близько 1.500 наукових
статей (більше за будь-якого науковця-математика). Ердеш був одним з
найплідніших математиків, що коли-небудь публікували свої праці — другим
після Леонарда Ейлера. «Якщо Ейлер видав більше сторінок, то Ердеш більше
статей» Він написав понад 1.500 математичних статей у співавторстві з 509
колегами й щиро вірив і доводив у житті, що математика -це соціальна діяльність.
Це стало приводом появи «чисел
Ердеша» Так, математикам, що напряму працювали з Ердешем, ставлять у
відповідність число Ердеша «один»(509 осіб). Ті, хто працював з
кимось, хто має число 1, але не працював з самим Ердешем, дістають число
Ердеша «два»тощо.
Щоб продуктивніше працювати, Ердеш
спав лише 4-5 годин на добу
Помер математик від серцевого нападу
під час конференції у столиці Польщі варшаві. У кишені його піджака був білет
на літак до Вільнюса. де мала відбутися його наступна конференція. Пола Ердеша
не стало 20 вересня 1996 року.
У 1983 році Пол Ердеш став Лауреатом
премії Вольфа з математики.
Ніколи не був одружений і не залишив
нащадків. Усі зароблені будь-коли гроші віддавав на підтримку талановитих
студентів або призначав як премію за розв'язання складних задач.
У 1993 році, за три роки до смерті математика, під назвою «N
— це Число: Портрет Пола Ердеша» вийшов документальний фільм про життя вченого
та за його участю.
Наукові досягнення Ердеша в основному стосуються теорії
чисел та комбінаторики. Окрім того він був першим у використанні доведень
теорії ймовірності у теорії чисел і теорії графів. Його мало цікавила розбудова
певних теорій, більший інтерес викликали спеціальні проблеми, особливо їх
якомога прості, елегантні та наочні доведення.
Ще у 1931 році,навчаючись в університеті в у
Будапешті, він знайшов елегантне елементарне доведення постулату Бертранда, який вперше був доведений російським математиком Пафнутієм Львовичом
Чебишовим у 1850 році.
У комбінаториці Ердеш працював зокрема над теорією
екстремальних графів, питаннями комбінаторики в елементарній геометрії і теорії
Рамсея. Тут він був причетний до доведення теореми Ердеша-Секереша у1935 році.
У 1939 році він разом з Марком Кацом довів теорему
Ердеша-Каца про те що кількість простих дільників числа є, в деякому
сенсі, нормально розподіленою. Ердеш дізнався про це припущення на лекції
Каца у Прінстоні і після лекції прийшов з доведенням теореми.
Джерела
Немає коментарів:
Дописати коментар