Народна педагогіка і розвиток математичного мислення у дітей

Серед українців з давніх давен  побутувало поважне ставлення до освіти. Батьки намагалися будь-що віддати своїх дітей у науку.

 Розумове виховання завжди було, є і буде невід'ємною складовою частиною української народної педагогіки. Українці завжди розуміли важливість розумового виховання. Розум, мудрість вважаються одними з найважливіших людських якостей. Це відображалось у фольклорі: "Гарна пташка пером, а людина розумом", "Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати", "Не бажай синові багатства - бажай розуму". Народ був переконаний, що від розуму, знань  залежить  успіх дитини у житті. Але розум - це не лише знання, а вміння застосовувати набуті знання на практиці, у житті.

Велике місце у розумовому вихованні належало розвитку математичного мислення. Батьки задавали своїм дітям загадки- задачі про членів родини, про тварин, птахів, пастухів. Ці цікаві задачки передавались із покоління в покоління і дійшли до наших днів.  Діти люблять такі загадки -задачі розв'язувати самі, задавати своїм рідним.  Ось приклади таких загадок-задач:

1. Дві матері, дві доньки та бабуня із внучкою скільки душ в сім'ї? (троє);

2. Скільки їх було: мати, дочка, брат, сестра, племінниця? (троє - мати, дядько, дочка).

Такі завдання вчили ще мислити логічно, вчили розбиратись у родинних стосунках.

Поширеними були і наступні задачі:

1.Летіли горобці, сіли на стовпці, як сядуть по одному - один горобець зайвий, як сядуть по два - один стовпець зайвий. Скільки було горобців і скільки стовпців?  (чотири горобці. три стовпці);

2.Пасли два хлопці поросят, і один каже другому:"Дай мені одне порося, то в нас буде порівну". Другий каже: "Дай ти мені одне, то в мене буде якраз удвічі більше, як у тебе" . По скільки було поросят? (5 і 7).

3. П'ять, п'ятнадцять, без двох двадцять, семеро, троє, ще й малих двоє. Скільки буде? (50)

4. Сім, сімнадцять, без двох двадцять, троє, ще й малих двоє.

5. Летіли гуси: один попереду, два позаду, два попереду, один - позаду. один між двома і троє вряд. скільки було гусей?

6. Летіли гуси, а назустріч їм гусак. 

-Здорові були, сто гусей. 

- Нас не сто. Щоб нас було сто, треба стільки, та ще пів стільки, та ще чверть стільки і ти один. Отоді й буде сто. То ж скільки було гусей?

7. В родині 5 братів. кожен має сестру. Скільки ж дітей у родині?

Народна педагогіка стверджує, що чим цікавіше навчання, тим  легше дитині навчатися. Тож, безумовно, прищеплювати любов до навчання необхідно змалечку.  І , звісно, це можна робити і  розв'язуючи математичні задачі, зокрема, цікаві, ті, які створив народ. І не має значення, чи ваша дитина - дошкільня, чи першокласник, чи учень середньої школи, такі задачі завжди є

 корисними.

 На завершення наших коротеньких "батьківських зборів" українська народна казка , записана Миколою Зінчуком у 2009 році від Карвацької Т. І.(1922 р.н.), мешканки с. Гулі Барського району Вінницької області. Прочитайте разом з дітьми. Дай, Боже, нашим діткам вирости мудрими!

"Іван-математик"

Іван-математик

Жив собі пан. У нього були слуги Іван та Гаврило. Щоб придобритись до пана, Іван попросив жінку, щоб вона запекла панові курку в подарунок. Жінка це все зробила, і поніс Іван до пана. Пан каже:

— То поділи, Іване, нам курку.

Став Іван ділити:

— Голова — панові, бо він голова. Хвіст — пані, бо вона іде за паном; ноги — паничам, щоб прудко бігали, крила — дівчатам, щоб танцювали і літали, а тобі, Іванище, ціле туловище.

Пан подякував Іванові і велів нагрузити повен віз збіжжя. Гаврило подивився, що Іван так багато отримав і наказав жінці запекти п’ять індиків. Запекла жінка. Пішов Гаврило до пана, а поділити не міг.

— Поклич Івана, він поділить.

Почали ділити, всіх шість, а індиків п’ять. Іван ділить і приказує:

— Пан, паня і індик — три; двоє паничів і індик — три; дві баришні і індик — три; два індики і Іван — три.

Подякував пан Іванові і дав знову повен віз збіжжя. А Гаврило не отримав нічого.