"Як виник цей проект? Точніше, що спонукало до його
створення? Прагнення слів, хіба ні? Ми бачимо військових на екранах
телевізорів, і постах, іноді - на вулиці... Вони різні - втомлені і бадьорі,
переможці і полонені, але ми ловимо себе на думці, що в їхніх очах є щось
однакове, знак людей, що побували за межею... Ми намагаємося помагати,
звичайно, ми переказуємо кошти, ми складаємо в кошики волонтерів у
супермаркетах продукти, але ловимо себе на думці, що ця допомога, хоч
і щира, хоч неймовірно, часом життєво важлива, але безлика. Що неймовірно
хочеться сказати ДЯКУЮ тим, завдяки кому ми спокійно вкладаємо спати увечері
своїх дітей. Хочеться сказати МИ ЗА ТЕБЕ МОЛИМОСЯ. Хочеться сказати МИ НЕ
ПІДВЕДЕМО...
Ми не завжди маємо змогу сказати ці слова безпосередньо,
дивлячись у вічі. Тож вдаємося до посередника - ляльки."
Хочу сказати, що ще до виникнення проекту маленькі
тернополяни - учні Літньої дитячої школи "Дивосвіт" - під
керівництвом тернопільських майстринь вже робили лялечок і ангеликів і
передавали їх бійцям АТО. Так що тернопільські ангелята та маленькі
мотанки воюють разом із бійцями, оберігають їх.
Розпочався навчальний рік. А з ним розпочалась і наша
участь у цьому дуже потрібному проекті. Перші ангелики, яких зробили для
бійців учні 7-В класу , вже за кілька днів полетять разом із листами до
захисників. Нехай ці маленькі кольорові ангелята, які вміщуються на дитячій
долонці, вбережуть тих, хто на передовій, тих, хто лікується у шпиталях.
Немає коментарів:
Дописати коментар